Переклад, що вийшов у міський простір. Яким був Translatorium 2021

Три фестивальні дні, понад 20 подій та понад 40 учасників. Таким був V Літературно-перекладацький фестиваль TRANSLATORIUM, який на початку жовтня відбувся у Хмельницькому. Цьогоріч він став особливо очікуваним для гостей і відвідувачів, адже в 2020 через пандемію організаторки були змушені повністю перенести його в онлайн-формат. Для команди TRANSLATORIUM проведення фестивалю стало справжнім викликом, який втім вдалося успішно подолати. Позаяк грант від Українського культурного фонду скасували ледь не в останній момент, фінансування для фестивалю зібрали завдяки спільнокошту, Міжнародному фонду «Відродження» й іншим партнерам.

Протягом трьох днів гості фестивалю брали участь у воркшопах, вчились театральному перекладу, першими побачили настільну гру для перекладачів, дізнались цікаві історії міста на аудіотурі, слухали виступи українських музикантів і діджеїв, поетів і поеток.

Темою TRANSLATORIUM 2021 став «Простір перекладу», тож кураторки подбали, щоб вона якомога яскравіше втілилася у програмі та проєктах фестивалю.

Вже не вперше фестиваль обирає різні види мистецтва, посередництвом яких можна говорити про переклад. Цього року велику увагу було приділено монументальному мистецтву та виходу мистецтва в міський простір загалом. Так, на фасаді Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва з’явився стінопис. За словами художниці Богдани Давидюк, робота не має назви, але символізує зародження мови всередині нас і процеси перекладу думок у знаки, якими послуговується література.

Завдяки фестивалю у просторі міста також з’явилися артоб’єкти з 3d-поезією авторства Сємьона Ханіна, Дарини Гладун і Лесика Панасюка. Встановлення робіт є результатом воркшопу Ханіна, що відбувся на TRANSLATORIUM 2020. Цей проєкт створив своєрідний текстовий маршрут у місті та наповнив його новими сенсами.

Продовжуючи тему пізнання міського простору через текст, кураторки фестивалю запросили режисера та письменника Діму Левицького створити аудіопрогулянку «СВІТ ДОНАТС» та залучили гостей TRANSLATORIUM не лише до знайомства з містом, а й до вдумливого його прочитання та занурення в текстовий простір, у якому ми постійно перебуваємо, але який часто залишаємо поза своєю увагою.

Спеціально до фестивалю, сучасні українські композитори створили музичний твір на основі роману письменниці Софії Андрухович «Амадока». А прем’єра концерту стала одним із найяскравіших спогадів з фестивалю.

Цей проєкт переніс текст у площину сучасної академічної музики, а слухачів — у світ образів і метафор. Концерт складали три частини, над кожною з яких працював окремий композитор. Писали музику Альберт Саприкін, Борис Логінов та Максим Коломієць. Вони розповіли історії трьох героїнь роману. Працівниці архіву Романи, що намагається повернути пам’ять бійцю АТО Богдану. Медсестри Уляни, яка рятує Пінхаса від переслідувань євреїв. Та дружини Миколи Зерова Софії, яка закохується в друга сім’ї у період заслань української інтелігенції.

Надзвичайно щирою, відвертою та чуттєвою вийшла розмова композиторів та авторки роману Софії Андрухович опісля концерту. Вони обмінялись враженнями, а письменниця зазначила, що усе людське життя — це і є постійний переклад. Та пояснила, що ми завжди перекладаємо почуття у вчинки, вчинки — у слова, а слова — в стани чи дії: «Це було слушною ідеєю — перекласти літературний твір в іншу площину, зокрема перекласти мовою іншого мистецтва. Коли писала «Амадоку», зіштовхнулась з тим, що в ній було багато тем, які неможливо висловити лише мовою та словами. І мені здається, що саме музика дала цю можливість».

День 1

Відкрили фестиваль презентацією стінопису та пресконференцією. Опісля гості фестивалю зібрались просто неба у Мистецькому дворику. Директорка фестивалю Таня Родіонова, кураторка літрезиденцій Тетяна Пилипчук та поет і перекладач Юрій Матевощук обговорили, як простір впливає на роботу перекладачів. Таня та Юрій поділились своїм досвідом літературних резиденцій. А Тетяна Пилипчук розповіла про резиденцію в будинку «Слово» в Харкові та зазначила, що місту важливо підтримувати інтелектуальні проєкти, навіть якщо вони не дають результат відразу: «Резиденції створені для того, щоб «вийняти» письменників з їх повсякденної матриці та створити їм умови для того, щоб вони могли створити та віддати інтелектуальний твір, який нас усіх розвиватиме».

Під час дискусії «Право на простір у фільмі: дублювання vs оригінальне озвучення» перекладачі Олена Любенко та Олекса Негребецький обговорили, що саме втрачає фільм, піддаючись дублюванню.Як зазначив Олекса Негребецький, дубляж  —  завжди є окремим твором за мотивами оригіналу. А наприкінці розмови спікери дійшли спільного висновку, що дубляж в Україні найближчі роки матиме такий самий попит, як і нині, і навряд поступиться субтитрованим фільмам з оригінальними голосами акторів.

TRANSLATORIUM — це завжди нові можливості та несподівані колаборації. У межах перекладацького воркшопу, організованого фестивалем, поетки з Литви Рамуне Брундзайте та Індре Валантінайте працювали з українськими поетками та перекладачками Еллою Євтушенко та Дариною Гладун. Напередодні вони обмінялись своєю поезією й перекладали тексти одна одної через мову-посередник — англійську. Такий переклад став рідкісною нагодою дізнатись, що саме закодовано в тексті, безпосередньо від авторок, а також спільно обговорити метафори та разом обдумати, як донести їх читачеві. Тож на поетичних читаннях, що відбувались першого фестивального дня, Рамуне, Індре, Елла та Дарина представили результати своєї роботи та прочитали оригінали й переклади своїх віршів.

Потім учасники зібрались на розмову «Білорусь—Україна. Пізнання літератури крізь середовище протесту». Її учасники білоруський поет і перекладач Алесь Плотка й українські перекладачі Лесик Панасюк і Дарина Гладун та модераторка події Анаід Агаджанова говорили про складну ситуацію в Білорусі та те, яку роль у протесті відіграє література й зокрема переклад.

Також на фестивалі Борис Превір та Роман Малиновський презентували книжку Шервуда Андерсона «Вайнсбурґ, Огайо» та розповіли про те, як сам простір може бути головним героєм роману.

Вечірню програму V TRANSLATORIUM відкрили виступом музично-поетичного проєкту Пиріг і Батіг. Камерний концерт лаконічного дуету музикантів зі Львова Мар’яна Пирога та Маркіяна Турканика, які влучно та чуттєво переклали поезію Тичини, Руданського та Антонича на музику, вразив своєю особливою атмосферою справжності та щирості.

Читайте також: Чого навчали на перекладацькому фестивалі Translatorium №2

День 2

Другий день фестивалю розпочали «Ранковою кавою з перекладачем». Це один із улюблених форматів організаторок, започаткований фестивалем ще у 2018 році. Такі зустрічі більше схожі на щирі бесіди з друзями, де можна жартувати, ділитись хвилюваннями, розповідати про курйозні ситуації. Так в неформальній атмосфері  своїм перекладацьким досвідом ділився поет, перекладач та літературознавець Остап Сливинський.

Перекладач та письменник Остап Українець прочитав лекцію «Доброчесний плагіат: як Франкові переклади ставали авторськими текстами». Її він підготував спеціально для фестивалю та до 165-річчя з дня народження письменника й перекладача Івана Франка:  «Навіть коли Франко перекладав текст, він все одно опирався на певну систему маркерів, зрозумілу його читачеві. У тій же «Пісні про Мулян» він називає китайського імператора Китайським цісарем, тому що цісар — зрозумілий код. І слід розуміти, що структура історії від цього не змінюється».

Щороку TRANSLATORIUM намагається урізноманітнити освітній блок подій, що спрямовані саме на професійну аудиторію. У попередні роки на фестивалі уже проводили воркшопи з поетичного перекладу та перекладу коміксів. Цьогоріч була обрана нова тема — театральний переклад. Цей воркшоп провела театральна перекладачка Анна Галас, яка протягом кількох годин ділилася з учасниками тонкощами саме цієї сфери та разом з ними працювала над п’єсою Браяна Фріла «Переклади».

Поліна Городиська з ініціативної групи «Перекладачі в Дії» презентувала дослідження захищеності перекладацтва в Україні. Зокрема, вона розповіла, що у ході дослідження, їм вдалось вивчили портрет перекладацтва в Україні, умови та оплату праці перекладачів, оформлення трудових відносин, захищеність та державну політику у перекладацькій сфері: «Досить рідко перекладачі і перекладачки мають сталі договірні відносини. Сумісництво в професії переважає і відсотків 25 перекладають, поєднуючи це з іншою роботою. І лише незначний відсоток займається саме художнім перекладом. Це свідчить про непевність такої роботи. Книжковий переклад є і фахом, і покликанням — частина вибирає займатись книжковим перекладом саме з любові до книжок».

Вона також зазначила, що відчуття відповідальності за збагачення української культури є одним із чинників, чому люди обирають саме такий фах. Та додала, що для більшості з тих, хто займається саме художнім перекладом, важливо, аби книга була дійсно якісним продуктом, і щоб вона не лежала на складі книгарні, а дійсно потрапила до читачів та читачок.

На фестиваль завітав і поет з Латвії Сємьон Ханін, чия збірка «Тобто» нещодавно вийшла в українському перекладі. Тож на події говорили про поезію, переклади, 3d-поезію та експериментальні мистецькі проєкти Ханіна. А у ході роздумів про те, чим є поезія, Сємьон Ханін поділився такою думкою: «Поезія — це цілковиті перешкоди у сприйнятті змісту»

Завершили день концертом «Амадока» мовою сучасної академічної музики.

День 3

Останній день фестивалю розпочали традиційно — ранковою кавою з перекладачкою та видавчинею Христиною Михайлюк.

Поліна Городиська презентувала гру «ПереклаДійсність». Настільну гру розробила ініціативна група «Перекладачі в Дії» для того, аби наочно показати, з якими проблемами та перешкодами перекладачам доводиться боротись у буденному житті.

Марк Бєлорусець, Петро Рихло та Євгенія Лопата розповіли про швейцарську німецькомовну поезію у площині українського та російського перекладу, презентувавши антологію.

А поет, прозаїк та перекладач Юрій Андрухович розповів про свою роботу над перекладом Шекспірового «Короля Ліра», який нещодавно вийшов друком: «Найнормальніша читацька реакція — коли перекладача не бачать, не зауважують. Це означає, що перекладач виконав свою роботу якнайкраще, що люди дискутують особливості не її чи його перекладу, а дискутують сенс того, що сказав автор. І людям насправді однаково, що в оригіналі це було написано зовсім іншою мовою. Перекладач — це професія, що вимагає сумирності і покори. Погодитися з тим, що тебе не будуть знати й не будуть зауважувати твоєї роботи —  це буде найвищою похвалою тобі як перекладачеві. А якщо будуть зауважувати твою роботу — це вже якась претензія на авторство. І ось чому я не перекладач, бо я роблю з претензією на авторство. Це має бути помітно, що перекладав я».

На заключну розмову гості та учасники фестивалю зібрались в атмосферному барі Sympatia. Там Мірек Боднар і Христина Михайлюк розповіли про своє видавництво «П’яний корабель». У розмові з видавцем і письменником Романом Малиновським вони щиро розповіли: як це — бути видавцями нішевої андеґраундної літератури в Україні. А ще поділились планами стосовно авторів, яких мріють видати друком у майбутньому.

Завершили  фестиваль вечіркою POETRY DJ SET. Це була неочікувана колаборація поетів Михайла Жаржайла, Гєника Бєлякова та поеток Ани Море й Анни Грувер та випускників школи SMPT DJ School з Хмельницького.

V Літературно-перекладацький фестиваль TRANSLATORIUM проведено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety».

Читайте також: Сім днів колективного перекладу: враження від Translatorium з перших вуст

Фото: Дарина Дейнеко-Казьмірук