Усміхаємося, на нас тиснуть: нотатки із М’янми після перевороту

Рік тому, 1 лютого 2021 року у М’янмі відбувся військовий переворот – силовики на чолі з лідером хунти, головнокомандувачем збройними силами генералом Мін Аун Хлайном захопили владу, оголосивши про введення надзвичайного стану на один рік. Очільницю країни, обрану на демократичних виборах, 75-річну Аун Сан Су Чжі та низку інших політиків заарештували й відтоді утримують. Країну заполонили  масові протести й військовий терор. Ситуація зі свободою слова швидко погіршилась  –  після короткого періоду певного послаблення, гніт цензури та небезпека за висловлення власної думки повернулися у ще радикальнішому вияві. 

Що зараз відбувається у М’янмі, як потерпають активісти, яка доля політичних в’язнів, а також унікальні та небезпечні свідчення із перших уст від провідної інтелектуалки, правозахисниці, лікарки та колишньої політичної ув’язненої Ма Тіди – про все це читайте у межах другої частини медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople), який реалізовують медіа Читомо та Український ПЕН за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED).

М’янма: від примарної свободи до військового перевороту

М’янма – країна неймовірного культурного й лінгвістичного розмаїття. Тут проживає понад 100 етносів й народностей, які практикують понад 80 мов. Ситуація, коли сусідні села можуть цілковито не розуміти ані мови, ані писемності одне одного, бо ці мови мають різне етнічне походження, цілком реалістична й повсюдна. Тому історія М’янми – насамперед історія відмінностей й відсутності колективної ідентичності.

Водночас історія М’янми – це також історія дуже свіжої, недавньої свободи. Мьянмарці звикли жити під важким гнітом цензури й пропаганди. У 1947 році, за кілька місяців до офіційної незалежності країни, перша конституція тодішньої Бірми гарантувала право вільно висловлювати думки та переконання. Творчі працівники й люди пера пережили тоді короткий та п’янкий період вільного творчого самовираження. Після здобуття незалежності м’янмарську пресу вважали однією із найвільніших в Азії. Проте з часом ці свободи поступово обмежувалися урядом, а письменництво ставало все політизованішим. Країна здобула незалежність лише в 1948 році, а уже у 1960-х до влади прийшов воєнний режим, який фактично закрив країну, заборонивши в’їзд іноземцям. 

«Ти не знаєш, чого саме ти не знаєш», – каже героїня нашого матеріалу Ма Тіда, одна із колишніх політичних ув’язнених, перебуваючи нині в екзилі. 

«Більшість людей моєї країни надзвичайно толерантні – це підставова річ про м’янмарців. Вони можуть сердитися чи бути емоційними, але високий рівень толерантності та стійкість, почуття гумору, поважне ставлення до освіти (навіть тоді, коли більшість не дуже освічена) – для нас усе. Але через високий рівень цензури й пропаганди, ти просто не знаєш, чого саме ти не знаєш. Залежно від того, в якій частині країни ти проживаєш, у тебе мало шансів дізнатися про інші регіони чи решту світу».

Ще у 2020 мьянмарці мали дуже багато сподівань. Здавалося, М’янма наново відкрилася для світу, ставши одним із найбільш екзотичних й привабливих туристичних напрямків. Адже окрім неймовірної краси культурної й архітектурної спадщини, країна має чудовий клімат, що дозволяє збирати 2-3 врожаї на рік, багату кулінарну традицію і дуже приязних людей, які завжди усміхаються. Та рік тому все змінилося. 

Хроніки одного дня. Із щоденника політичних в’язнів

*за щоденними даними The Assistance Association for Political Prisoners (Burma)

Автори щоденника – Асоціація допомоги політичним в’язням (Бірма) (The Assistance Association for Political Prisoners (Burma). Це неприбуткова правозахисна організація, що базується в Мей Сот у Таїланді. Її заснували у 2000 році колишні політичні в’язні, які живуть у вигнанні на кордоні Таїланду та Бірми. Головна місія організації – лобіювання звільнення політв’язнів та подальше покращення якості їхнього життя.

Асоціація здійснює кропітку роботу, збираючи будь-яку інформацію про затримання чи звинувачення проти лідерів рухів опору, активістів, журналістів, працівників медіа, інших цивільних осіб та загиблих через придушення свободи слова збройними силами й поліцією. На домашній сторінці Асоціації постійно оновлюваний відлік «після перевороту», так званий «відлік життів». 

Відтак, станом на 7 лютого 2022 року, за рік від Дня військового перевороту, 1526 людей булм вбиті, 12009 осіб перебувають під вартою, 675 засуджені, з них 45 засуджені до смертної кари (у тому числі 2 дітей). 1974 особи ухиляються від ордерів на арешт. Заочно засуджені 118 осіб, із них 39 заочно засуджені до страти. Всього 84 засуджені до смертної кари, частина також заочно.

Точні дані та загальні цифри верифікуються усіма можливими засобами, але слід зауважити, що можливості ці вкрай обмежені. Фактична кількість загиблих та ув’язнених значно вища.

Читайте також: Як реагує Міжнародний ПЕН на порушення свободи слова та куди звертатися загроженим митцям

Ма Тіда: «Якщо міжнародна спільнота не зрозуміє, це буде кінець нашої країни»

«Це гарантовано понад 10 тисяч політичних в’язнів, а то й значно більше, – гірко посміхається докторка Ма Тіда. – Професорів, інтелектуалів, митців, членів їхніх сімей. Кого не заарештовували, того могли й убити, або й прийти за членами їхніх родин. Людей вбивають під час допитів, можуть затримати на 24 години й повернути тіло без окремих органів чи просто надіслати повідомлення: “тіло вже кремували”. Ми досі не знаємо скільки людей зникли безвісти». 

Ма Тіда дає нам інтерв’ю, перебуваючи в екзилі. Вона сама – один із кейсів Порожніх Стільців Міжнародного ПЕН-у. В 1988 році брала участь у демократичному русі М’янми, працюючи в інформаційному відділі Національної Ліги Демократії (NLD). Певний час вона почувалася у безпеці, навіть коли лідерка руху Аугун Сан Суу Кйу опинилася під домашнім арештом, а відтак не припиняла своєї політичної активності. Тіда вивчала медицину і здобула кваліфікацію лікаря, але водночас писала про політичну й соціальну ситуацію в країні. Її першу книжку «Соняшник» заборонили у ранніх 1990-х, після того, як військові не прийняли результати демократичних виборів.  

10 жовтня 1993 року Тіду засудили до 20 років ув’язнення за «загрозу громадському спокою, контакти з нелегальними організаціями та розповсюдження нелегальної літератури». У в’язниці її утримували в нелюдських умовах й піддавали тортурам. Тіда ж стійко переносила ув’язнення, практикувала буддійську практику медитації віпассана та відмовлялася від медичної опіки впродовж усіх 6 років перебування у в’язниці. 

Центри ПЕН у всьому світі провадили широку кампанію за її звільнення: у 1994 вона була одним із фокусних кейсів Дня ув’язнених письменників, а у 1996 отримала нагороду Американського ПЕН PEN/Barbara Goldsmith Freedom to Write. 

Тіду звільнили у 1999 році у зв’язку з її станом здоров’я та зважаючи на потужну міжнародну кампанію й пресинг. Згодом, коли у 2013 році було засновано М’янмарський ПЕН, вона долучилася до його Правління, а потім була обрана Президенткою центру. Розпочинаючи від 2021 року Ма Тіда очолює Комітет ув’язнених письменників Міжнародного ПЕН.  

Ще у 2019 році, за місяць до початку пандемії, ми вчергове зустрілися у Янгоні й спільно з ЮНЕСКО планували велику конференцію, присвячену корінним мовам із низкою робітень для місцевих видавців та молодих журналістів. Найбільшим враженням, попри складну історію і нелегкі життєві історії, була потужна традиція жіночого лідерства в регіоні та неймовірний життєвий оптимізм. Зрештою, оповідаючи про власні поневіряння, Тіда також постійно сміється: «Коли я виходила із в’язниці, важила трохи більше ніж 40 кг – уяви, яка я була струнка!», – це перше, що я пам’ятаю із нашого знайомства у 2018. Тендітна жінка неймовірної сили духу, яка не змінювала імені у соцмережах, як змушені були зробити більшість її друзів і знайомих, і якій вистачає наснаги казати.

У те, що оповідає Тіда так просто, і так складно повірити: «здавалося, на тих виборах голосували не лише новонароджені, але й люди з інших планет – сміється Тіда. – На останніх виборах “проголосувало” 64 млн, а за останнім переписом населення країни складає 54 мільйони».

Вона каже, що подекуди арешти перетворюються на справжні шоу – для арешту кінозірки, що висловилась проти панівного режиму, було залучено понад сотню солдатів: «Немає уже, що дивитися по телебаченню, розумієш, усіх же бо заарештували». Незалежні медіа втратили ліцензії, тих, хто висловлювався «надто голосно» – заарештували, а якщо не могли знайти їх самих, то бралися за членів родин.

Тіда розповідає: «Людей заарештовують без причини, можуть прийти о 4 ранку і забрати. Один із таких випадків – історія Чим М’їнт Аунг, яка не лише відома письменниця, але й філантропка: фінансувала кілька громадських організацій, будинок для літніх людей тощо. Вона збирала багато пожертв та працювала для уряду. Однак рік тому, у день військового перевороту, її було заарештовано. Вона нічого не зробила, але отримала 3 роки ув’язнення. Кілька років тому в якихось літературних читаннях просто не дуже схвально висловилась про військових – цього було достатньо. Звинувачення щодо неї невідомі».  

До інших резонансних арештів письменників належать історії Маунг Ю Пі – відомого поета,  спочатку засудженого до двох років позбавлення волі, але згодом термін покарання було зменшено до одного року та Mya Aye – поетеси, співачки й авторки пісень та демократичної активістки. Її також затримали у перший день перевороту й засудили до двох років позбавлення волі за мову ворожнечі. Це радше типові випадки, які досконало репрезентують те, що відбувається. 

За даними PEN International, щонайменше 9 поетів заарештовано:

• Yaw Na Than (заарештовано у Мадалай);
• Maung Yu Py (заарештовано у Мієку);
• Suu Khet Yint (заарештовано у Янгоні);
• Nay Win (заарештовано в arrested in Мейхтіла);
• Arr Sway (заарештовано в arrested in Моніва);
• Phyu Suu (заарештовано у Янгоні);
• Eain Myu Nyein (заарештовано у Янгоні);
• Pay Thoe (заарештовано у Янгоні);
• Sitt Naing (заарештовано у Янгоні);
• Ty (заарештовано у Янгоні).

Двох поетів, М’їнта М’їнта Зіна та К За Віна, було жорстоко убито. М’їнт М’їнт Зін (відома під літературним іменем як К’ї Лін Айе) була вчителькою і поетесою, яку дуже любили її учні. Її обліковий запис у соцмережах переповнений публікаціями друзів та послідовників, які оплакують її трагічну смерть і обіцяють продовжувати її боротьбу за демократію в М’янмі. Останнє, що вона написала –  це свою групу крові та особисті дані на руці та попрохала, аби її тіло було пожертвовано на органи комусь, хто потребує, якщо вона загине в боротьбі за демократію.

К За Він був відомим поетом, чиї твори були вперше опубліковані в його 16 років. Член Союзу поетів Моніва, уже мав досвід понад річного ув’язнення за участь у студентському мітингу, що закликав до реформи освіти в М’янмі. Перебуваючи у в’язниці, він написав вірш на адресу батька під назвою «Лист із камери».

1 лютого – день, коли все перенеслось… в минуле

Рік тому, 1 лютого 2021 року відбувся Day of the coup – військові М’янми розпочали насильницький переворот з метою повалення демократично обраного уряду країни. Це було відповіддю на переконливу перемогу на виборах у листопаді 2020 року фактичної лідерки М’янми, державної радниці та лауреатки Нобелівської премії миру 75-річної Аун Сан Су Чжі та її політичної партії Національної демократичної ліги (NLD). Міжнародні спостерігачі називали вибори вільними й чесними, але представники військової хунти заявили про фальсифікацію та оголосили надзвичайний стан спершу тривалістю 1 рік, а згодом продовжили до серпня 2023 року. Відтоді Аун Сан Су Чжі та низка інших політиків, включаючи колишнього президента Мянми, Він М’їна, перебувають під арештом. 

10 січня 2022 року відбувся черговий суд над Аун Сан Су Чжі – цього разу її засудили ще до чотирьох років позбавлення волі за звинуваченнями у зберіганні неліцензованих рацій та порушенні антиковідних обмежень.  Попередній вирок було оголошено 6 грудня 2021 року і він становив 4 роки позбавлення волі за підбурювання до заворушень та порушення санітарних обмежень в умовах пандемії коронавірусу. Згодом термін було скорочено до 2 років. Але в цілому їй закидають десятки звинувачень, сумарне звинувачення за якими може становити до ста років. Усі судові засідання проводяться у закритому режимі.  Міжнародна організація Human Rights Watch називає ці процеси сфальсифікованими та політично мотивованими.

Рада Безпеки ООН 4 лютого 2022 року погодила спільну, втім дуже обережну резолюцію щодо подій у М’янмі. Ця резолюція дуже акуратно обходить гострі кути із Китаєм та Росією, які є основними постачальниками зброї до країни,  закликає звільнити лідерку М’янми Аун Сан Су Чжі та інших осіб, затриманих військовими внаслідок перевороту та висловлює стурбованість. Слід зауважити, що Україна теж постачає зброю до М’янми, хоча здебільшого нелетального характеру – запчастини для військових гелікоптерів та літаків, однак українські БТР-и присутні у М’янмі ще від 2004 року. Попри те, що основний масив поступає із Росії, Білорусії та Китаю, основна критика руху «Справедливість для М’янми» (Justice For Myanmar) була скерована на Україну. Однак реакція мьянмарців неоднозначна: «Зброя – єдина мова, які вони [хунта] розуміють. Нам потрібні гвинтівки, нам потрібна зброя, – інакше нас не почують», –  каже наша співрозмовниця. 

Читайте також: «Я буду там, де мій народ». Історія громадянського журналіста Сейрана Салієва

Вплив перевороту на творчий сектор був руйнівним: «мистецтво просто зупинилося. Більшість із нас втратила засоби існування, відтак не могла собі дозволити долучитися до жодного руху».  Більшість галерей, художніх шкіл, асоціацій, незалежних телеканалів та інших творчих установ було закрито або витіснено в підпілля, – стверджує звіт Американського ПЕН. Проте прояви творчого протесту покоління Z, що виросло за період тимчасового політичного звільнення й пам’ятало розповіді про «темну еру, яку так ненавиділи їхні батьки», заполонили вулиці та цифровий простір. Платформи соціальних мереж рясніють карикатурами, їдкими ілюстраціями, гостро політичними віршами та музикою соціального спрямування. Попри реальну загрозу життю, мовчазні протести продовжуються, вулиці вкривають сатиричні графіті та інсталяції. 

Американський PEN у своєму звіті виявив щонайменше 45 митців, які були затримані з моменту початку державного перевороту, багато інших піддалися переслідуванню та арешту, або були змушені переховуватися чи покинути країну. Щонайменше п’ятеро були жорстоко вбиті, ще багато зазнали знущань і тортур. Третя хвиля COVID-19, що посилюється безгосподарністю військових і нападами на медичних працівників, ще більше спустошила творчий сектор, втративши багатьох художників, письменників, музикантів та акторів.

Хунта намагається обмежити онлайн-комунікації: доступ до інтернету неодноразово цілком обмежувався або сповільнювався, численні вебсайти заблоковано, а телекомунікаційні компанії змушували посилити спостереження за користувачами. В окремих регіонах просто вимикали електропостачання. 

Багато митців змушені були покинути країну або піти у підпілля, чи щонайменше, вдатися до глибокої анонімності. Багато з них переживають тривогу, депресії та ПТС, та втім, не зупиняють творчої діяльності. Бо, як казала нам Ма Тіда, після десятиліть вільного волевиявлення, вони тепер знають, що можуть втратити все, але не власну свободу. 

Якби довелося схарактеризувати М’янму однією фразою, – запитуємо нашу героїню, – що б це було? «Grace under pressure  –  каже Тіда, – не важливо, що переживають люди М’янми, вони завжди усміхаються».  

За глибоке й сміливе інтерв’ю дякуємо Ма Тіді, очільниці Комітету ув’язнених письменників Міжнародного ПЕН, письменниці, так активістці м’янмарського руху за демократію, за неоціненні консультації й допомогу в перевірці фактів – Россу Холдеру, Координатору регіону Азія Секретаріату Міжнародного ПЕН.

1 лютого 2022 року, до річниці перевороту, Міжнародний ПЕН оприлюднив книжку Picking off new shoots will not stop the spring: Witness poems and essays from Burma/Myanmar (1988-2021). Завантажити безкоштовно її можна тут.

Читайте також: щоденні оновлення даних The Assistance Association for Political Prisoners (Burma), щомісячні оновлення даних Freedom Memoirs Newsletters, PEN International Resolution on Myanmar, доповідь PEN America «Викрадені свободи: креативне самовираження, історичний опір і переворот у М’янмі» та інтерв’ю із Ма Тідою.