Як реагує Міжнародний ПЕН на порушення свободи слова та куди звертатися загроженим митцям

Право на вільне вираження поглядів найпростіше зрозуміти, якщо порівняти з повітрям: ви відчуєте його присутність та сенс лише тоді, коли вам його забракне. Свобода слова була визнана правом людини у 1948 році, коли ООН прийняла Загальну декларацію прав людини і громадянина. Філософія свободи слова іде далі – першим правовим закріпленням є Магна Карта, ну а від утисків права на вільне вираження поглядів потерпав ще Сократ.

Ст. 19 ЗДПЛ: «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів». У межах медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople) розповідаємо про організацію, яка тримає руку на пульсі свободи слова у літературі, – Міжнародний ПЕН.

Міжнародний ПЕН – об’єднання поетів, драматургів, редакторів, есеїстів, романістів з усього світу. Серед трьох головних цілей «захист літератури від загроз» – остання, та впродовж усіх років діяльності ПЕН вона є в авангарді, а в структурі ПЕН є окремі сектори, які займаються винятково правозахистом. ПЕН заявляє, що впродовж 2020 року щонайменше 273 письменники, викладачі та публічні інтелектуали з 35 країн усіх географічних регіонів світу були несправедливо ув’язнені чи затримані у зв’язку з їхнім письмом, роботою чи дотичним активізмом. Лідерами такого рейтингу є Китай, Саудівська Аравія та Туреччина (50% справ), водночас цифри зросли в Ірані, Єгипті та критично – в Білорусі (яка мала заявленими 0 справ у 2019 році напротивагу 18 задокументованим у 2020).

Свобода слова письменника: чи існують легальні обмеження

Порушення приватності, заклики до тероризму, мова ненависті… Існують підстави обмеження свободи слова, визначені у Конвенції прав і основоположних свобод людини і громадянина. Обмеження має водночас відповідати таким трьом критеріям:

• передбачене законом;
• відповідає законним цілям;
• необхідне у демократичному суспільстві;

Дотримання (та порушення) цих трьох критеріїв відображаються у практиці Європейського суду з прав людини та демонструють актуальне розуміння свободи слова. Так, у конфлікті права на вираження та права на приватність часто превалює право на приватність у європейському контексті. Натомість у США право на вільне вираження поглядів є основоположним – відома є справа Texas v. Johnson, у якій право спалити національний прапор США визнано правом на свободу вираження поглядів, захищеним першою поправкою до Конституції США. Здійснення права на свободу слова дає змогу на різнобічне обговорення важливих для суспільства питань – зокрема, через медіа, академію та літературу. Рішення ЄСПЛ як обов’язкові для застосування є фактично hard law – але з існує також soft law, яке впливає на культуру та виявляє незгоду з певним станом речей. Робота ПЕН є прикладом «м’якого права».

Хто і як міряє рівень свободи слова в країнах?

Правозахисні інституції по всьому світу визначають рівень свободи слова і його динаміку. Глобальна правозахисна організація Артикль 19 (названа на честь ст. 19 Загальної декларації прав людини, що закріплює свободу вираження поглядів) щорічно публікує Global Expression Report, який є найбільш повним дата-базованим документом щодо свободи вираження у світі (охоплює 161 країну). Метрики цього звіту охоплюють не тільки журналістів та активістів, а й інших громадян: чи маємо ми достатньо доступу до інформації та чи можемо вільно її поширювати. У звіті 2019/2020 організація зазначає, що з 2009 року світ рухається в напрямку авторитаризму, а за 10 років щонайменше 971 журналіст був убитий, з них 57 – у 2019. 3,9 млрд осіб, понад половина населення світу, живуть у країнах, де свобода слова перебуває в кризі.

В Україні діє щомісячно оновлюваний барометр свободи слова ГО «Інститут масової інформації», де експерти фіксують порушення свободи слова передовсім у медіасфері.

Міжнародний ПЕН адмініструє щорічний звіт щодо свободи писати («Freedom to write index»), який поширюється передовсім на письменників, журналістів та представників академій і доповнює звіт Артикль 19. Згідно з даними Freedom to write index 2020, головним обґрунтуванням затримання та тримання під вартою письменників та публічних інтелектуалів є загроза національній безпеці: щонайменше 55% затримань базовані на звинуваченнях у підриві національної безпеки або членстві у забороненій групі. Цей індекс включає оновлювану базу даних потерпілих авторів з коротким описом їхніх справ.

База даних ПЕН «Автори під загрозою»

Двічі на рік Міжнародний ПЕН оновлює базу даних та статус актуальних проваджень «Автори під загрозою». Понад 20% затримань, які є в «Авторах під загрозою», здійснені не на підставі легітимного судового процесу і не мають своєю передумовою процесу обвинувачення – такі затримання порушують право особи на свободу (arbitrary detention). Згідно із заявами ПЕН, це створює патову правову ситуацію та фактично вакуум для цих жертв, які втрачають доступ до юридичних механізмів оскарження, хоча де-факто є позбавленими волі. У Саудівській Аравії нині як мінімум 66% затриманих письменників та інтелектуалів відбувають ув’язнення на підставі невідомих чи непублічних обвинувачень.

Які справи потрапляють до «Авторів під загрозою»

Кейси надходять із внутрішнього переліку порушень PEN America, переліку справ «Artists at Risk Connection», щорічного переліку кейсів PEN International. Додатково PEN America досліджує інформацію з медіа та отриману від регіональних осередків ПЕН, звіти від сімей та друзів затриманих та ув’язнених. Організація наголошує, що не володіє інформацією про всі порушення, та просить надсилати факти про них на електронну адресу feprogram@pen.org.

Потерпіла особа, яку включають до такого списку, провела щонайменше 48 годин одноразового неправомірного затримання. «Автори під загрозою» охоплюють переважно осіб, що пишуть прозу, поезію чи інше креативне письмо, есеїстику та нонфікшен, онлайн-публіцистику. База може включати редакторів та перекладачів. Наводжу декілька актуальних прикладів для розуміння контексту:

Єгипетський автор Ахмед Наджі був ув’язнений за «порушення громадської добропристойності». Наджі написав роман, який включав описи сексуальних сцен, за що отримав судовий позов від читача, який заявляв, що роман призвів до підвищення артеріального тиску. Після тривалого суду та заборони на виїзд, Наджі вдалося покинути Єгипет, зараз він працює у еміграції.

У травні 2014-го блогер з Саудівської Аравії Раіф Бадаві отримав вирок 10 років позбавлення волі за «образу ісламу». Апеляції були відхилені, дружина публіциста з трьома дітьми отримала притулок у Канаді.

Авторка семи романів Аслі Ердоган працювала в медіа до моменту арешту у 2017 році у власній стамбульській квартирі. Ердоган була ув’язнена, наприкінці 2017 року отримала зміну запобіжного засобу на домашній арешт. Виправдана повністю у 2021-му Ердоган була знову звинувачена в розпалюванні ворожнечі, а прокуратура почала повторний розгляд її справи.

Хто і як реагує на порушення свободи вираження авторів?

Міжнародним органом, який систематизує порушення щодо прав письменників та висловлює протидію, є Pen International Writers in Prison Committee (WiPC). Він був заснований у 1960 році у відповідь на дедалі частіші ув’язнення письменників та журналістів. У екосистемі ПЕН WiPC є органом, який мобілізує спільноту ПЕН для привернення уваги до порушення прав авторів. Комітет має регіональні осередки. Головними засобами реакції є такі:

Написання листів
Лист ПЕН на підтримку Салмана Рушді підписали понад 1000 авторів з усього світу.

Мережа негайної реакції Rapid Action Network
Застосовується у справах, які вимагають нагайного висвітлення. У середньому таких є коло 100 на рік.

Протести й адвокація
Американський ПЕН підготував окремий звіт щодо загрожених авторів та утисків свободи слова в Туреччині.

Події
26 лютого 2017 року осередки ПЕН проводили акції на підтримку звільнення Олега Сенцова

Публікації
Інформаційний спецпроєкт Deutsche Welle та German WiPC або спецпроєкт з Українським ПЕН, матеріал якого ви читаєте саме зараз.

WiPC – невелика команда, яка щорічно досліджує коло 1000 випадків насильства над авторами та ініціює правозахисні кампанії. Рекомендації WiPC та більше кейсів читайте у Гайді щодо захисту авторів (2010).

Вплив м’якої сили ПЕН: чи дієва вона?

Інформаційні кампанії ПЕН не є засобом, який здатен негайно звільнити політичних в’язнів, проте вони працюють як червона лампочка: сигналізують міжнародній спільноті, що в певній країні відбуваються незаконні дії. Президент Українського ПЕН Андрій Курков стверджує, що дії ПЕН на захист прав людини і свободи слова зокрема мають акумулюючий ефект.

Як впливає ПЕН на суб’єктів прийняття рішень?

ПЕН має консультативний статус при ООН, відтак матеріали звітів WiPC потрапляють до Universal Periodic Review (UPR). Бездоганна репутація ПЕН дозволяє запускати масштабні інформаційні кампанії.

Як Міжнародний ПЕН протидіє утискам свободи слова у 2021 – на питання Читомо відповідає виконавча директорка Романа Качоллі (Romana Cacchioli)

– Що робить Міжнародний ПЕН для запобігання утискам свободи слова?

– Міжнародний ПЕН виконує дослідження, адвокатує та реалізує кампанії щодо бар’єрів свободі вираження – особливо у випадках, де певне вираження є криміналізованим, як-от блюзнірство, наклеп, дифамація, водночас промотуючи свободу інформації та діджитальні права. Міжнародний ПЕН та його національні осередки готують подання та звіти, які формують основу наших адвокаційних рекомендацій до полісі-мейкерів та виконувачів обов’язків на національному, регіональному та міжнаціональному рівнях (Рада з прав людини ООН та її регіональні органи, такі як Африканська та Американська комісії з прав людини; європейські інституції). Наші звіти є на сайті Міжнародного ПЕН.

– Якими є механізми захисту, які пропонує ПЕН загроженим авторам?

– ПЕН працює над тим, аби поглибити, розширити та координувати ресурси, доступні авторам, що стикаються з насильством, тиском та загрозами через їхню роботу. ПЕН має унікальну позицію, адже присутній як на національному, так і на міжнародному рівнях, що дозволяє йому бути стримувачем проти утисків свободи вираження, допомагати окремим загроженим авторам, використовувати глобальну присутність, аби привертати до справ увагу всього світу, та зрощувати усвідомленість навколо питань свободи вираження та потреби кращого захисту авторів. Ми – солідарний рух і забезпечуємо підтримку від письменника до письменника. ПЕН працює з PEN Emergency Fund, який надає гранти письменникам, що потребують цього, та щільно працює з International Cities of Refuge Network (ICORN), який допомагає авторам, що переховуються від обвинувачень, віднайти опції для проживання. Деякі з ПЕН, як-от Німецький та Британський, адмініструють резиденції для підтримки письменників, які перебувають у небезпеці.

– Чи вважаєте ви механізми м’якого права, доступні ПЕН, ефективними, коли спостерігаєте актуальні події в Білорусі?

– Добре питання! Так, гадаю, життєво важливо використовувати всі доступні для нас засоби, включаючи лобіювання в конкретних урядах та міжнародних інституціях. Для цих суб’єктів важливо чути позицію щодо того, що відбувається, від таких інституцій, як ПЕН. Увага прикута до ситуації в Білорусі через злам у протестному рухові та викрадення Романа Протасевича, є реакція, як і у випадкові Камаля Хашоґґі, уродженця Саудівської Аравії, убитого у посольстві Саудівської Аравії в Туреччині. Це місія ПЕН – забезпечити стан, за якого жоден з убитих чи ув’язнених авторів не буде забутий, а правосуддя відбудеться. Ми вважаємо, що наша робота таки інформує міжнародну спільноту. Але мушу назвати найзлісніших порушників сьогодні: Росія, Китай, Іран і Туреччина.

– Які з ваших останніх інформаційних кампаній вважаєте найвдалішими?

– Перш за все згадую кейс Олега Сенцова. Звісно, ПЕН був частиною глобального руху, який створював тиск на Російську Федерацію. Наша кампанія полягала в тому, щоб беззаперечно утримувати ім’я Олега у публічному дискурсі – цим займалися десятки осередків ПЕН по всьому світові. Також згадую кейс Дафни Галіції Каруани (Daphne Galicia Caruana) – безстрашної журналістки-розслідувальниці, яка була брутально убита в Мальті в 2017 році. ПЕН об’єднав сили з іншими організаціями, які займаються свободою вираження, та розпочав кампанію за те, аби відповідальні за вбивство були притягнуті до відповідальності. Це трапилося, правосуддя відбулося, а потім прем’єр-міністр Мальти Джозеф Мускат був змушений подати у відставку після звинувачень у співучасті в замовленні вбивства.

Матеріал створений у межах медіапроєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople), який реалізовують медіа «Читомо» та Український ПЕН за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). Проєкт присвячений сучасним українським письменникам та журналістам-політв’язням, що перебували чи продовжують перебувати у в’язницях Криму, ОРДЛО та РФ, а також політичним в’язням Білорусі, Туреччини, Мексики, Еритреї, Венесуели, Індії, Зімбабве та Філіппін.

Назва проєкту відсилає до символу ув’язнених, переслідуваних, вбитих чи зниклих авторів, який використовують на правозахисних акціях у Міжнародний день ув’язненого письменника, або День порожніх стільців, який відзначають щороку 15 листопада з ініціативи Міжнародного ПЕН.