Українська революція #KyjiwNichtKiew у німецькій мові

Мова переписує реальність, але й реальність — мову. Донедавна німецька мова знала Білорусь як Weißrussland, а з 2020 року, на тлі білоруських протестів проти Лукашенка, змінила топонім на Belarus, визнавши, що німецький «переклад» назви невдалий, адже «-русь» — це відсилання не до росії (Russland), а до Русі. Нагадаймо, що частину територій сучасної України століття тому німецькою називали «Kleinrussland» («Малоросія»). Але історія змінюється, вносить свої корективи. Держави переіменовуються, стають незалежними, розпадаються. І хотілося б, щоб мова була гнучкішою до цих змін.

За влучним висловом Сергія Жадана: «історія нині не просто переписується — вона переписується українською мовою». Весь цивілізований світ вчить назви тих українських міст, про які раніше ніколи не чув, вчиться правильно вимовляти імена українців та українок, у яких бере інтерв’ю. І вкрай важливо визначитися, що ми розповідаємо про себе світові, які назви для нас у пріоритеті й чому. А німецькомовному світові — навіщо виникла ініціатива #KyjiwNichtKiew. І не тільки.

Кейс #CorrectUA 2018 року і німецька мова

Пропозицію перейменувати українську столицю в англомовних ЗМІ з Kiev на Kyiv офіційно висунуло 2 жовтня 2018 року Міністерство закордонних справ України спільно з Центром стратегічних комунікацій «StratCom Ukraine», назвавши свою ініціативу «деросифікаційною»: транслітерація «Kyiv» базована на українській назві міста — на противагу «усталеній» російсько-радянській «Kiev». Онлайн-кампанія з гештеґами #KyivNotKiev та #CorrectUA майже одразу отримала потужний відгук: BBC, The Guardian, Associated Press, The Wall Street Journal, The Washington Post, The New York Times та інші англомовні медіа перейшли на запропонований варіант транслітерації.

В офіційних німецькомовних ЗМІ подібна ініціатива не мала одностайної підтримки. Словник Duden додав до назви Kiew альтернативну версію Kyjiw, але Kiew лишився більш уживаним варіантом. Проте Міністерство закордонних справ Німеччини наголосило 2019 року, що «для міст рекомендовано використання звичних німецьких назв, якщо такі вже існували до 1933 року».

Австрійський науковець Петер Йордан (Peter Jordan), спеціаліст із топономастики, у 2019 році також не підтримав українську ініціативу: «Наші німецькі екзоніми для назви українських географічних об’єктів — це частина німецької мови, тобто мови-приймача. І ця мова-приймач чи її носії вирішують, яку назву використовувати». Він навів приклад африканської країни Кот-д-’Івуар, яку в Німеччині та Австрії називають Elfenbeinküste, хоча сама країна просуває в світі саме французьку назву. 

Більшість назв українських міст походить зі «спільної історії Австрії та України»: через те, що частина Західної України перебувала в складі Австро-Угорської імперії, в німецькій мові усталилися назви Lemberg (а не Lwiw), Kiew (а не Kyjiw), Odessa (а не Odesa), Dnepr (а не Dnipro) та Dnjestr (а не Dnistro). А отже, їхня зміна небажана і призведе до плутанини. 

Спроби впровадження #KyjiwNichtKiew перед 2022 роком

Альтернативна транслітерація обговорювалася і впроваджувалася у видавничій сфері (і не лише) набагато частіше. У цьому розділі я згадаю лише кілька таких, до яких я була дотична безпосередньо або які мені відомі.

2017 року, коли мій чоловік, австрійський письменник Петер Маріус Гуемер, відомий німецький перекладач Крістіан Вайзе і я перекладали у співпраці з українським посольством у Берліні «Книга-мандрівка. Україна», назва, яку ми врешті переклали як «Streifzüge. Ukraine», виявилася не найбільшою перекладацькою проблемою. Значно більше дискусій у процесі перекладу викликала німецька транслітерація українських географічних назв. І хоча ми всі погоджувалися щодо Kyjiw, з Odessa/Odesa, Tschernowitz/Tscherniwzi, Krim/Krym усе було складніше: про окупований 2014 року Крим усі великі медіа писали без будь-яких сумнівів як про Krim, у Чернівцях проводиться улюблений усіма трьома перекладач(к)ами «Книга-мандрівка. Україна» літературний фестиваль «Meridian Czernowitz». Подеколи ми рухалися навпомацки, покладаючись за відсутності однорідного стандарту на власні знання та мовну інтуїцію.

Попри не надто широку підтримку в німецькомовних медіа 2018-2019 років, про яку йшлося в попередньому розділі, ідея перейменування Kiew на Kyjiw отримала продовження і в 2020 році. 

1 вересня 2020 року українсько-німецька програма «Київські діалоги» провела онлайн-дискусію «Kyjiw замість Kiew. Чи це справді необхідно?» («Kyjiw statt Kiew. Muss das wirklich sein?»). Приводом для дискусії послужило рішення програми «Київські діалоги», яка існує з 2005 року, змінити свою німецьку назву з «Kiewer Gespräche» на «Kyjiwer Gespräche». Про необхідність такого перейменування дискутували український письменник Сергій Жадан, німецька політикиня Ребекка Гармс та історик Вілфрід Їльґе. Позиція усіх трьох дискутантів була однозначною: перейменування справді необхідне.

«Для мене рішення змінити нашу назву на Kyjiwer Gespräche було фактично запізнілим. Мені було невтямки, чому ми цього не зробили набагато раніше. Наприклад, коли ця зміна відбулася в англійській мові й замість Kiev усі почали вживати Kyiv. Тодішня кампанія показала, що навіть така дія – важливе свідчення про визнання незалежності українського народу», — поділилася Ребекка Гармс.

«Авжеж, є і більш посутні дії, — доповнив Сергій Жадан, — такі, як підтримка України німецькими політиками, їхнє несхиляння перед Путіним. Але правильні назви також важливі. З таких деталей будується суб’єктність країни. Це дрібниця, але коли стоїш у берлінському аеропорту і бачиш на екрані, що літак вилітає до міста Kiew, мимоволі дивуєшся, хто це так написав і чому».

«Ключовим тут є символ, визнання, вияв прихильності до важливого нам сусіда. Тоді не доведеться постійно виправдовуватися і наводити приклади з інших країн. Україна зараз у важкому становищі, і цим ми даємо зрозуміти, що наш погляд на цю країну змінився», — підкреслив Вілфрід Їльґе. 

2021 року ми з чоловіком зробили ще один маленький символічний внесок, який не був би можливим без грантової підтримки перекладів від House of Europe та віденського видавництва Septime Verlag: взялися перекладати німецькою роман українського письменника ХХ століття, В. Домонтовича: «Дівчина з ведмедиком». Німецька назва роману звучатиме як «Das Mädchen mit dem Bären». На обкладинці — архівне фото Києва 1920-30-х років. Усередині — українська транслітерація: Kyjiw, Charkiw, Dnipro i  навіть Krym. Транслітерація буде пояснена зі згоди видавництва в окремому коментарі від перекладачів. Через російське вторгнення до України та різні супутні проблеми вихід книжки відкладений орієнтовно до 2023 року.

Роль транслітерації в умовах повномасштабної війни України проти російських окупантів

Після 24 лютого німецькомовні медіа рясніють назвами українських міст. Шкода, що причина тому — війна. Шкода, що вони часто не можуть визначитися, як усе-таки ці міста писати німецькою. З іншого боку, почастішали статті, в яких наново актуалізувалося питання транслітерації, а також статті, в яких чергуються назви Kyjiw та Kiew. Днями я зачіпала тему транслітерації в інтерв’ю Wiener Zeitung. Також це питання порушив під час онлайн-дискусії з німецькою політикинею Ребеккою Гармс та своїм колегою Кирилом Ткаченком Андрій Портнов — український історик, професор  історії України в Європейському університеті Віадріна, директор дослідницької мережі PRISMA UKRAЇNA Eastern Europe.

На моє прохання Андрій Портнов надав розлогий коментар своєї позиції: «Ми живемо в часи, коли пильна (і виправдана!) увага належить автентичним голосам, потребам і особливостям дискримінованих груп, а також використанню фемінітивів. З огляду на це дуже дивно, що питання про українські історичні та географічні назви досі серйозно не порушувалося в німецькомовних країнах. Чому ми досі кажемо і пишемо німецькою “Kiew” чи “Dnjepr”? Моє рідне місто Дніпро розташоване біля ріки Дніпро. Чому ми досі називаємо українське місто Львів “Lemberg”? Чи справді російські географічні назви “нейтральні”, а українські — “націоналістські”? Я пропоную всім нам серйозно замислитися над цією логікою. А також нарешті подивитися на Україну та українську мову як на самостійні суб’єкти історичного процесу».

14 березня 2022 року журнал «Katapult» оприлюднив картинку, яку на той час, коли я пишу цю статтю, уподобало 2245 осіб і поширило 715. На ній — Україна з новими географічними назвами німецькою мовою. З назвами, які орієнтуються на іншу вихідну мову: не російську, а українську:

Характерно, що журнал надав також аналогічну картинку з закресленими російськими і надписаними українськими назвами міст: 

Проте аналогічної картинки з Lwiw/Lemberg, а також іншими німецькими назвами, які є нашим постколоніальним спадком іншої імперії — не російської, а Австро-Угорської, — бракує. Як бути з вибором між Tscherniwzi та Czernowitz? Та й запропоновані на першій картинці варіанти перейменування викликають певні критичні зауваги. Наприклад, чому правильно Odesa з одним s, якщо Wassyliwka – з двома?

Зокрема у Клаудії Дате — однієї з найвідоміших перекладачок української літератури в Німеччині й лауреаткою перекладацької премії Drahomán Prize, членкині об’єднання «Translit», координаторки літературного перекладу в Тюбінгенському університеті:

«Найважливішою характеристикою власного імені є те, що воно ідентифікує свій об’єкт. Відтак перейменування цих об’єктів – вулиць, площ, пам’ятників або міст — неминуче викликає спротив. Попри це, перейменування може мати сенс із політичних причин — заради окреслення чіткої політичної позиції. А послідовний перехід до українських назв означав би також вивільнення від постімперського, мовноколоніального спадку. У випадку менш відомих міст це не повинно викликати особливих проблем. Складніше з такими містами, як Чорнобиль, які дотепер взорувалися на російську (Tschernobyl, а не Tschornobyl) і набули відомості саме в такому вигляді. Тут знадобиться перехідний період, поки нова назва не закріпиться і не почне знову виконувати свою функцію — ідентифікації об’єкта. 

Особливий випадок становлять назви, у яких лише одна «с», такі, як Одеса або Черкаси. Якщо німецька мова послідує українській орфографії, це призведе до неправильної вимови, бо у німецькій мові «s» між двома голосними читається як дзвінка «з». Відповідно, у таких словах німецька повинна зберегти подвійне «s» заради правильної вимови. До речі, те саме стосується і українських імен та прізвищ на кшталт Василь (Wassyl) або Лесів (Lessiw).

З Kiew / Kyjiw також складно. Чи йдеться тут справді про запозичення з російської, а чи радше про створення аналогів подібно до Варшава/Warschau чи Москва/Moskau? Це теж непросто вирішити. Але в сьогоднішніх політичних умовах видається необхідним лишити позаду лінгвістичні нюанси й перейти на українську версію написання». 

Австрійський філософ, славіст, професор мовознавства і великий друг України Міхаель Мозер підтримав ініціативу з перейменування:

«Нікого не здивує, що я підтримую перехід на нові форми української топоніміки в німецькій мові. Німецькомовні звички, це зазвичай або доволі традиційні, частково згерманізовані назви, які таки ґрунтуються на оригінальних назвах (Prag, Warschau, Moskau, Lemberg [< Leopolis], Themse), або ж назви, що ближчі до оригіналів або тотожні з них (New York, Tours, Stratfort, Avon, moskva). Форма „Kiew“ не є дуже давньою в німецькій мові, вона поширилася лише після того, як Лівобережна Україна з Києвом увійшли, спочатку на підставі автономії, у склад Московського царства, пізнішої Російської Імперії. Також назва міста „Дніпро“ по суті не може бути занадто традиційною, бо це традиційний Катеринослав.

Перед лицем війни перехід на назви, що ґрунтуються на українській мові, як-от KYJIW, DNIPRO не просто бажаний і на часі, але конче потрібен. Що ж до назв річок Dnister, Dnipro замість Dnestr, Dnepr, німецькомовні ще й зі значно більшою легкістю вимовлятимуть саме українські форми. Менш відомі топонімічні назви тим більш слід передавати на підставі української, бо для них жодного поширеного традиційного вжитку нема. І насамкінець: In English we have already got used to “Ukraine” instead of “the Ukraine,” and „Kyiv“ instead of “Kiev.” Що вдалося англомовним, то вдасться й німецькомовним. Українці того варті».

Сприйнятливість інших мов до українських географічних назв сьогодні набуває політичного значення. Вона стає свідченням того, як носії цих мов сприймають Україну: як уламок колишніх імперій чи як самостійний суб’єкт. 

Саме зараз Україна змінює те, як її сприймають у світі, зокрема в німецькомовних країнах. Змінює свій наратив і чужі наративи про себе. На мовному фронті, так само як і на інших. Серед її нагальних місій тут — вироблення єдиної й узгодженої транслітерації усіх тих населених пунктів, які нині переписують історію. Переписують українською мовою.