Льюїс Керрол. Аліса у Дивокраї

Чапек К. Дарочка, або Життя цуценяти / Карел Чапек ; перекладач Петро Козланюк. – Львів : Апріорі, 2018. – 68 с. ISBN 978-617-629-435-1

Оповідання видатного чеського письменника Карела Чапека (1890–1938) про пригоди бешкетного цуценяти з малюнками та світлинами автора.

«Коли воно народилося, то це було отаке собі біле ніщо, яке вміщалося на долоні: а позаяк мало воно пару чорних вушок, а позаду хвостик, то ми визнали, що це собака, а оскільки нам хотілося мати собачку-дівчинку, то ми й назвали її Дарочкою. Але поки що воно було таке собі біле ні се ні те, сліпе, без очей, а щодо ніжок, то мало воно дві пари чогось такого, що при доброму бажанні можна було назвати ніжками. А що таке бажання було, то мало оте ніщо й ніжки, хоч і небагато чого варті: де вже там на них стояти або ходити! Такі вони ще були хиткі й слабенькі. Та коли вже Дарочка підкувала добре чобітки (вона, власне, ще не підкувала чобітків, тільки закачала рукави), (говорячи щиро, й рукави вона

не закачала, а, як то кажуть, плюнула в жмені), (і в жмені вона ще, звичайно, не плюнула, бо й плювати не вміла, та й жменьки були в неї такі малесенькі, що й годі до них влучно плюнути), одне слово, коли Дарочка заповзялася, то дошкутильгала за півдня від задньої маминої ноги до маминої передньої ноги, причому вона тричі попоїла дорогою й двічі виспалася. Спати і їсти вона вміла вже від народження й цього не мусила вчитися. Тож робила вона це ревно цілісінький день. Навіть уночі, коли ніхто її не бачив, Дарочка, мабуть, так само сумлінно спала, як і вдень, — таке це було запопадливе цуценятко».