Автономність, навчання і сенс: що потрібно для відновлення робочої мотивації

Ліз Фосслін, Моллі Вест Даффі. Емоції на роботі. Як вони сприяють нашій успішності / пер. з англ. Валерія Глінка. — К. : Наш формат, 2020. — 264 с.

У цій книжці авторки подають корисні поради та дотепні ілюстрації про ситуації, які виникали майже за кожним робочим столом. Ліз Фослейн та Моллі Вест Даффі доведуть, чому варто припинити пригнічувати свої емоції на роботі, знайти правильні канали спрямування заздрості й тривоги, створити краще і приємніше робоче місце та нарешті полюбити понеділок.

В уривкові з книжки ми дізнаємося, звідки береться робоча мотивація, як знайти сенс у своїй праці та відновити автономність, а також, як знову почати вчитися новому.

У вас немає автономії

Гурт Destiny’s Child співає: «Немає кращого відчуття, ніж свобода». Одна річ — обрати роботу на проектом, і геть інша — бути зобов’язаним працювати над проектом. Іноді ми навіть не усвідомлюємо, що брак свободи тягне нас на дно, тому звертаємо на щось інше. У серії з дев’яти експериментів люди, які на словах хотіли влади, відмовились від підвищень, що давали їм вплив і владу, а натомість обрали роботу, яка давала їм багато свободи.

Звісно, важко знайти таку роботу, на якій вам дозволять чинити що завгодно і коли завгодно. Проте що більше самостійних рішень ми можемо ухвалювати, то краще почуваємось і наполегливіше працюємо.

Коли Walmart почали пропонувати гнучкі зміни, які дали змогу працівникам створювати власні графіки роботи, абсентеїзм і плинність кадрів знизились. А в Best Buy програма ROWE мала шалений успіх, попри сумніви на початку. Молоді працівники воліли приходити пізніше, щоб зранку зайнятись спортом і уникнути метушні. Працівники з дітьми йшли раніше, щоб відвідати позашкільні заходи. Моральний дух і продуктивність підскочили. Кількість звільнень за власним бажанням зменшилась. Бет, менеджерка, яка висловлювала занепокоєння, визнала: «Я дуже сильно помилялась». За перший рік програми її команда підвищила продуктивність удвічі, а її найгірша працівниця раптом опинилась серед найкращих: «Свобода розпоряджатись своїм часом створила диво [із моєю найгіршою працівницею]. Можу тільки здогадуватись, скільки ще “поганих працівників” має такий самий потенціал».

А якщо ви працюєте на того, хто любить усе контролювати, або на компанію, в якій не збираються найближчим часом запроваджувати програму ROWE? Запитайте себе: «Чи є хоч щось маленьке в моїй владі, що я міг би завтра зробити інакше?». «Відповідь майже завжди “так”», — каже автор «Драйву» Деніел Пінк. Хоч іноді й непросто, але таки можливо, навіть у напружених професійних ситуаціях, створити для себе моменти свободи й натхнення. Знайдіть півгодини, щоб почитати щось цікаве. Обійдіть квартал між післяобідніми зустрічами. Запросіть кількох колег на невеличку перерву — посидіти в кафе за рогом. Деніел Пінк сказав нам: «Зазвичай ви можете викроїти шматочок свободи для себе, навіть якщо не контролюєте свого розкладу повністю. І щось — це краще, ніж нічого. Дві перерви по десять-п’ятнадцять хвилин по обіді — це можливо для більшості людей».

Як збільшити автономію:

• Попросіть свого керівника визначати результат, а не процес. Члени команд, які мають можливість створювати власні процеси, більш умотивовані. Запитайте, чи може ваша команда вирішувати, як саме досягти остаточного результату; коли клієнти Ліз замовляють у неї розроблення дизайну, вони часто дають їй детальний опис того, що хочуть отримати і коли, але дозволяють їй самій вирішувати, як саме це виконати.

• Увага на маленьких перемогах. Коли ви викреслюєте з переліку справ щось маленьке, приміром «Відповісти на лист Кейтлін», то стаєте більш енергійними. Викладачка Гарвардської школи бізнесу Тереза Амабайл називає це принципом прогресу: навіть пересічний, поступовий прогрес нас ощасливлює і більше зацікавлює в роботі. (Проте нагадуйте собі, як невеликі завдання ведуть до більшої мети; втрата з поля зору загальної картини послаблює мотивацію).

• Ставте відкриті запитання. Працівники IDEO починають мозковий штурм із «Як ми могли б…?». «Як» вимагає від працівників більше опису, польоту фантазії, «могли б» говорить про те, що можна знайти хороші відповіді, але жодної правильної, а «ми» вказує на спільність і командну роботу.

• Якщо ви менеджер, то створіть години прийому. Години прийому — це можливість для ваших підлеглих прийти до вас із запитаннями. Замість того щоб постійно стежити за їхньою роботою, дайте їм можливість вирішувати проблеми і приходити до вас по допомогу.

Читайте також: Від страху до сили: 6 мотиваційних книжок для підлітків

Ви не бачите сенсу у своїй роботі

У фільмі «Офісний простір» Пітер пояснює: «Я не лінивий. Просто мені байдуже». Важко мотивувати себе робити щось, коли це щось не має для вас значення. Запитайте в поведінкового економіста Дена Аріелі, який провів дослідження, де просив учасників скласти конструктор LEGO. Складені конструктори однієї групи він зберігав, а готові конструктори іншої групи розбирав на очах її учасників. Учасники першої групи в середньому складали по 11 конструкторів. Друга група припинила складати після сьомого. Аріелі зазначає: «Люди хочуть почуватися значущими. Вони хочуть відчуття мети, відчуття того, що сама робота має сенс».

«Мене раніше дуже дивувало, коли я читав про людей, яким настільки подобалась робота, що вони радо тільки це й виконували б, — пише венчурний капіталіст Пол Ґрем. — Правда в тім, що будь-якої миті будь-яка людина радше вирушила б у плавання Карибським морем, покохалася б або з’їла б щось смачненьке, аніж розв’язувала складні задачі».

Робота не завжди ідеально збігатиметься з тим, що ми любимо. Щоб неприємні завдання стали стерпними, згадайте про людей, на яких вплине наша робота. В опитуванні (понад два мільйони людей) соціальні працівники, хірурги і церковнослужителі найчастіше вказували на відчуття важливості своєї роботи, хоча вона й не завжди асоціюється з великою кількістю легких і щасливих митей.

Як часто ви нагадуєте собі про тих, кому допомагаєте, пишучи нудні листи і впорядковуючи бази даних? Усвідомлення ширшого впливу роботи додає нам продуктивності — і допомагає витримати особливо нестерпні дні. Навіть коротке спілкування з людьми, яким дає користь наша робота, може дуже допомогти (Google називає це «чарівні миті»). Вортонський викладач Адам Ґрант влаштував зустріч для працівників кол-центру, які збирали гроші на стипендії для студентів, із кількома реципієнтами цих стипендій. Хоч зустріч тривала лише п’ять хвилин, працівники дізнались, як сильно їхні зусилля змінили життя тих реципієнтів. Місяць по тому працівники кол-центру, які зустрічались зі стипендіатами, зібрали майже вдвічі більше пожертв80, ніж ті, кого на зустрічі не було.

Ліз: Мою улюблену історію «чарівної миті» розповів Моріс Сендак, який написав і проілюстрував книжку «Там, де живуть Чудовиська». Одного дня Сендак отримав листа, де був маленький зворушливий малюнок від хлопчика на ім’я Джим. Сендак намалював чудовисько на листівці й надіслав хлопчикові. Кілька тижнів по тому він отримав листа від матері Джима зі словами: «Джимові так сподобалась ваша листівка, що він її з’їв». Сендак згадує: «Це був один із найбільших компліментів, які я будь-коли отримував. Він побачив її, вона йому сподобалась, і він її з’їв».

Через те що абсолюту не існує, наш спосіб мислення важливий — дуже важливий. Якщо ваша мета — самонадихнутися, то, перебудувавши ставлення до роботи, ви зміните її значущість для вас. Викладачка Єльського університету Емі Резнескі довела, що ви самі можете переформатувати свою роботу так, щоб виконувати те, що вам подобається. Вона назвала це джоб-крафтингом. Є баристи, які сприймають приготування ранкової кави для людей як спосіб поліпшити настрій іншим; і графічні дизайнери, які відчувають, що їхні вітальні листівки з днем народження посприяли незліченній кількості щасливих днів народжень. Це два приклади джоб-крафтингу. Пакіта Вільямс, кондукторка нью-йоркського метрополітену, вважає себе доглядачем за пасажирами. Коли через збій електромережі її поїзд зупинився посеред тунелю, вона пройшлась вагонами, жартуючи з пасажирами, щоб їх заспокоїти.

Як відшукати у вашій роботі те, що може бути значущим:

• Ідіть на хороший настрій. Керівник Медіалабораторії при Массачусетському інституті технологій (МІТ) Джої Іто пише: «У житті я завжди намагаюсь оточити себе веселими і цікавими людьми, а також зробити своє оточення джерелом хорошого настрою». Зауважте, що саме поліпшує вам настрій, щоб допомогти собі розкрити ті частини роботи, які ви вважаєте найбільш значущими.

• Поговоріть із керівником щодо більш цікавої роботи для вас. Після тривалого нудьгування на роботі Кейт Ерл, на той час керівниця відділу навчання у Quiet Revolution, вирішила звільнитись. Кейт розповіла нам, що ніколи й не мала на думці попросити начальника про цікавішу роботу. Тепер вона розуміє, що відверта розмова про її роль та обов’язки могла б допомогти дістати більше задоволення від роботи.

• Пов’яжіть свою роботу з привабливою метою. Коли працівника виробничого цеху компанії SpaceX запитали, у чому полягає його робота, він відповів: «Місія SpaceX — це колонізація Марса. Щоб колонізувати Марс, потрібно створити ракети багаторазового використання, бо інакше люди не зможуть дозволити собі подорожі на Марс і назад. Моя робота полягає в тому, щоб розробити систему керування, яка допоможе нашим ракетам знову сісти на Землю. Ви дізнаєтесь, чи досяг я успіху, в разі приземлення після запуску наших ракет на нашій платформі в Атлантиці». Але ж він міг просто сказати: «Я збираю деталі».

• Намагайтесь налагодити позитивні взаємини. Вони можуть посилити почуття важливості. Запропонуйте своє наставництво новим чи молодим колегам або організуйте захід, де люди роззнайомляться.

Читайте також: Метт Гейґ про «нервову планету» і чому краще не носити годинник

Ви перестали сприймати роботу як місце, де можна вчитись

Моллі: Колишня колега змінювала роботу в новій сфері щороку протягом семи років. Досить скоро вона захотіла піти з роботи, де ми працювали разом. Я її запитала, що вона шукає, і вона відповіла, що хоче роботу, яка охоплювала б усі її інтереси. Вона також зізналась, що легко знуджується. Я зрозуміла, що вона не сприймала свою роботу як місце, де можна навчитись чогось нового. Якщо ви розвиваєте допитливість і відкриті до нового, то можете знайти щось цікаве на теперішній роботі.

В «Алхіміку» Паоло Коельйо пише: «Єдиний спосіб навчитись — діяти». Змусьте себе дізнатись щось нове про вашу компанію, її продукти або ваших колег. Якщо для активних дій потрібен страх, то без проблем: технологічний прогрес вимагає постійного навчання. Світовий економічний форум пророкує, що понад половину нинішніх дітей опанують професії, яких на сьогодні ще немає; навіть найталановитіші інженери одного дня змушені будуть кодувати мовою, яку ще не написали. Нині продовження навчання на роботі — це не додаткова опція, а потреба. Сет Ґодін пояснює: «Можливість піти вгору — це переважно ваша справа, і залежить від того, що ви хочете дізнатись та в кого ви навчаєтесь».

Як використати емоції в сприянні навчанню:

• Обміняйтесь навичками. Визначте час, коли ви з колегою або другом можете навчити одне одного чогось нового. Наприклад, Ліз колись допомогла колезі навчитись користуватись Adobe Illustrator, а він розповів їй про свої секрети маркетингових листів.

• Дбайте про себе. Дослідження говорить, що знервовані або пригнічені студенти не вчаться нового. Якщо ви відчуваєте, що нудьга чи стрес перетворили ваш мозок на кашу, скористайтесь нашими порадами про здоров’я в попередньому розділі.

• Шукайте нові внутрішні можливості. Програма авіакомпанії Southwest Airlines «Час у полі» дає змогу працівникам провести день у відділі, як їм хочеться. Такий досвід допомагає краще зрозуміти свої кар’єрні прагнення.

• Розпочніть сторонній проект. Сторонні проекти — це чудовий спосіб долучити інший набір м’язів, аніж той, що працює на роботі, і вони можуть стати одним із найприємніших способів опанувати нові навички. Коли Ліз хотіла вивчити основи кодування, вона вирішила з нуля створити свій сайт. Сторонній проект — це щось суто ваше, а не для когось, тому тут у вас повна автономія.

Купити книжку на сайті видавництва