* ESC - закрити вікно пошуку

Головна Книжковий Арсенал 2019 Мистецькі видання

Мистецькі видання

350₴

Рейнір де Ґрааф. Чотири стіни та дах

Рейнір де Ґрааф. Чотири стіни та дах. Складна природа простої професії / Рейнір де Ґрааф; Київ: КЕНЕКШЕНС, 2019. 448 с. ISBN 978-966-97907-0-5

У книзі автор розмірковує над історією та природою професії архітектора, розглядаючи глобальні й індивідуальні фактори, які на неї впливають, та врешті-решт доходить до висновку, що за постійними світовими революціями незмінною залишається основа архітектури — чотири стіни та дах над головою.

Рейнір де Ґрааф малює чесну картину того, що сьогодні означає бути архітектором, розповідаючи іронічні історії зі своєї практики та буденної роботи відомого офісу, а також критично розмірковуючи над ключовими процесами в архітектурі і міському плануванні за останні чверть століття. Книга складається з яскравих безкомпромісних розповідей, які водночас вражають своєю глибиною та спонукають до роздумів.

Назад до вітрини

читайте також

Як зрозуміти ілюстрацію

Дерек Бразелл, Джо Девіс

ArtHuss

Опанувати складність

Дональд А. Норман

ArtHuss, Projector

Українська ідентичність у графічному дизайні 1945-1989 років

Василь Косів

Родовід

Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів

Філіп Гук

ArtHuss

480₴

купити книжку

450₴

купити книжку

900₴

390₴

купити книжку

Дерек Бразелл, Джо Девіс. Як зрозуміти ілюстрацію

Дерек Бразелл і Джо Девіс у цій книжці зібрали й прокоментували унікальну колекцію знакових робіт топових світових ілюстраторів. Кожну з представлених ілюстрацій супроводжує інформація про контекст її створення та використання, бриф і призначення, обставини й особливості роботи над зображенням. Також ви дізнаєтеся, із ким співпрацював ілюстратор, які спеціалізовані знання та інструменти йому знадобилися і, нарешті, який особистий досвід чи переконання допомогли йому осмислити тему й інтерпретувати її саме в такий спосіб. Кожен із цих 36 досить лаконічних есеїв — не просто аналіз твору від авторів книжки, а своєрідний репортаж із місця події й діалог із митцем, що залишає читачеві широкий простір для самостійного осмислення й інтерпретації.

Ілюстрація — глобальна економічна потуга, що забезпечує роботою велику кількість людей. Зображення може стати інструментом продажу продукту, послуги чи ідеї. У США в 1950-х роках відбулася зміна в класифікації професій, зокрема ілюстрацію було позиціоновано як комерційне мистецтво. Це відображає зміну в функціональній прив’язці зображень до традиційних розповідних і літературних контекстів: тепер основна роль зображення — продавати.

У XXI столітті функція ілюстрації все ще зазнає впливу економічних чинників, залежних, у свою чергу, від вимог клієнтів. Ці вимоги урізноманітнюють впливи на творчий процес, зокрема йдеться про певні практичні обмеження — бюджету, часу та обсягу. У межах проекту часто відбувається співпраця між дизайнерами, ілюстраторами та розробниками контенту, що включена в процес, але непомітна в результаті. У авторських проектах більше розкривається авторський голос, не обтяжений комерційними міркуваннями; утім, і такі проекти можуть переростати в комерційні.

Упродовж усієї історії ілюстрація нерідко ставала висловлюванням на гострі політичні та соціальні теми, цим засвідчуючи, що має сильні позиції в культурі, впливає на соціальні звичаї, громадську думку та поведінку. Крім того, це освітній інструмент, що охоплює міжнародну аудиторію різного віку через різноманітні платформи. Незалежно від того, подається зображення разом із текстом чи окремо, воно може пояснювати, сприяти розумінню та навчанню. Ілюстрація також більш ніж доречна, коли мета — розважити чи забезпечити естетичну привабливість через декоративне оформлення. Повідомлення й значення, закладені в ілюстрації, у різних випадках будуть відмінними, а процес їх донесення завжди складний і унікальний.

Читати більше

Номер стенду:В 2.08

Дональд А. Норман. Опанувати складність

Як давно ви останній раз дратувалися через незрозумілий інтерфейс, непродуману послідовність дій, нелогічність і неочевидність процесу використанняздавалося б найпростіших і найзвичніших у побуті речей? Життя складне — констатує Дональд Норман, — і з цим треба змиритися, але не варто його щебільше ускладнювати. Тут йдеться про відповідальність дизайнера за те, яким буде споживацький досвід, адже знайоме кожному відчуття безпорадності тароздратування («воно не працює!!!») найчастіше стає наслідком погано зробленої дизайнерської роботи. Сучасна людина багато прагне від життя, тож »простірішення» наші потреби не задовольнять, і хоча багато хто нарікає на складність технологій, аскезу простоти обирають одиниці. Нам усім доведеться жити в цьому складному світі, проте коли за складністю стоїть осмисленість, логіка й система — ми цілком здатні її опанувати.

Дональд Артур Норман (народився 25 грудня 1935 року) є дослідником, професором і автором. Норман — директор Лабораторії Дизайну в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго. Він відомий своїми книгами з дизайну, особливо Дизайн звичних речей. Він широко відомий за його досвід в області дизайну, ергономічного проектування та когнітивної науки. Він є співзасновником і консультантом Nielsen Norman Group. Він також є співробітником IDEO і членом Опікунської ради Інституту дизайну в Чикаго. Він має звання почесного професора когнітивної науки в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго. Норман є активним заслуженим гостьовим професором в Корейському науково-технічному інституті (KAIST), де він проводить два місяці на рік.
Більша частина роботи Нормана передбачає пропаганду дизайну, орієнтованого на користувача. Його книги мають основну мету — розвиток галузі дизайну, від дверей до комп’ютерів. Норман сприйняв суперечливу позицію, стверджуючи, що дослідницьке співтовариство дизайну мало впливає на інновації продуктів, і хоча вчені можуть допомогти в переробці існуючих продуктів. З цією метою Норман назвав свій сайт ініціалізмом порігом розрізнення, щоб відмітити його зусилля, аби змінити ситуацію.

Життя із технологіями постійно ставить перед нами нові виклики. Аби приборкати технології, треба налагодити партнерство між дизайнерами, що їх створюють, і користувачами. Дизайнери мають розробити структуру, ефективну комунікацію та соціабельну взаємодію, що надається до вивчення. Ми, користувачі результатів дизайнерської роботи, маємо бути готові й охочі витрачати час на вивчення принципів та основоположної структури, а також на опанування необхідних навичок. Ми з дизайнерами – партнери.

Читати більше

Номер стенду:В 2.08

Василь Косів. Українська ідентичність у графічному дизайні 1945-1989 років

Монографія розкриває особливості зображення української ідентичності в графічному дизайні Радянської України та української діаспори 1945-1989 рр. На матеріалах українського радянського плакату й обкладинок періодичних видань діаспори, архівних документів та інтерв’ю з авторами з’ясовуються контексти появи творів, окреслюється семантика символів, які застосовувалися для візуальної репрезентації української ідентичності, розкриваються засоби творення образів України й українців, проводиться аналіз стилістики зображень, її зв’язок з дизайнерськими напрямами ХХ століття.

На початку 1960-х рр. плакати, які зображають героїв праці, перетворюються на монументальні портрети, де, крім голови героя, вміщається лише фрагмент вишитої сорочки та елементи місцевого пейзаж. Очевидно, така зміна пов’язана з появою телебачення, завдяки якому обличчя відомих українців стали впізнаваними. Ще один варіант кар’єрного зростання для молодого селянина в українському радянському плакаті (особливо другої половини 1940-х —1950-х pp.) — покинути село й стати робітником. Кампанії із залучення молоді до індустріалізації країни показують юнаків-селян у вишитих сорочках, які обирають або вже обрали робітничу професію і вирушають на «будови країни». Вони поступово позбуваються «зайвих» елементів національного костюму, переодягаючись у робітничий одяг.

Читати більше

Номер стенду:В 2.09

Філіп Гук. Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів

«Мистецтво для ХХІ століття — нова релігія. Купувати мистецтво — це як вияв релігійності: тут здійснюється акт віри. Намагання раціоналізувати цей процес шляхом аналізу ціни, заплаченої за видатний мистецький витвір, не має сенсу так само, як застосування наукових пояснень до трансцендентального релігійного досвіду», — пише Філіп Гук у вступі до книжки «Галерея пройдисвітів: Історія мистецтва й арт-дилерів». Це справді погляд під незвичним кутом — історія становлення професії на межі мистецтва й бізнесу, представники якої склали ціну безцінному й породили новий ринок, де жага до прекрасного в поєднанні з самолюбством і жадобою грошей витворювали чудернацькі сюжети, формували канони й визначали напрями розвитку мистецтва.

Знавці й шанувальники живопису (часом навіть і самі митці), творці міфів і ажіотажу, винахідливі продавці й аферисти, готові до будь-якого ризику, — попри ореол шляхетності й дотичності до високого вони були ще ті пройдисвіти, та інші тут і не втрималися б. Вони майстерно розпалювали самолюбство аристократів і нуворишів, підохочували конкуренцію колекціонерів, робили карколомні кар’єри й заробляли шалені капітали, пишучи правила до однієї з найкрасивіших ігор, у які людство не втомлюється бавитися й досі.

Арт-дилери ХХІ століття не купують і не продають картини: вони «добувають» їх і «передають». Часом оборудка не складається, бо дилер виставив надмірну ціну за картину. На такий випадок є свій евфемізм: «професіонал мистецтва», роблячи пропозицію, «випередив ринок».

Складається враження, наче потенційні покупці залучені до ринкового «садівництва», де про художників говорять як про землеробів. Після того як вони розорали цілину (новаторство) якимось гострим інструментом (робота на вістрі) і закинули в неї насіння (плідна праця), витворюється новий ландшафт у мистецькому пейзажі (знакова робота). Інколи вони прагнуть викорчувати все й почати наново (радикальна робота).

Митці давно не прагнуть робити «кар’єру», вони тепер насолоджуються «подорожами» або «траєкторіями» Те, що вони створююить у цій подорожі, іноді описується у квазірелігійній термінології як «канон», «корпус», «праці», чи «опус». Хоча реальність сучасного мистецтва така, що дилери продають художників як бренди, краще не використовувати це слово. А легко впізнаване зображення під брендом певного художника описується як «іконічне» – маємо ще одне слово з релігійним підтекстом.

Читати більше

Номер стенду:В 2.08

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Разово Раз на місяць