Анна Гресь. Діти та ґаджети

«Чорне золото», символ влади та невіддільний атрибут сильних світу цього. Нафта — найпотужніше джерело достатку й найміцніша валюта сьогодення. Ця складна суміш вуглеводнів має ще складнішу та цікавішу історію впливу на формування економічного світоустрою.

• Історія становлення та розвитку нафтогазової галузі
• Хід світових подій у світлі боротьби за енергоресурси
• Нафтові війни: розквіт Royal Dutch та Shell
• «Хрещений батько нафти» Джон Арбетнот Фішер

Водночас це історія окремих людей, потужних економічних сил, технологічних змін, політичної боротьби, міжнародних конфліктів і по-справжньому епічного повороту. Автор цієї книжки сподівається, що дослідження економічних, соціальних, політичних і стратегічних наслідків того, що наш світ залежить від нафти, висвітлить минуле, дасть змогу ліпше зрозуміти теперішнє й допоможе передбачити майбутнє.

Сталася неприємність із пропалими 526,08 $.

Заробітну плату університетського викладача в 1850-х років навряд чи можна було назвати щедрою, тому в пошуках додаткових заробітків Бенджамін Сілліман-молодший, син відомого американського хіміка й сам видатний викладач хімії Єльського університету, взявся виконати побічну дослідницьку роботу, за яку йому обіцяли заплатити 526,08 $. 1854 року його найняла група промоутерів і бізнесменів, та, хоча він і завершив проект, обіцяного гонорару так і не отримав. Сілліман, переповнений щораз більшим роздратуванням, хотів знати, куди ділися гроші. Його гнів був спрямований на керівництво групи інвесторів — особливо на Джорджа Бісселла, нью-йоркського юриста, і Джеймса Таунсенда, президента банку в місті Нью-Гейвені. Щодо Таунсенда, то він не бажав розголосу, побоюючись за свою репутацію серед вкладників банку, якби ті дізналися про його участь у такій авантюрній справі.

Річ у тому, що Бісселл, Таунсенд та інші члени групи в безмежній своїй зарозумілості задумали проект, оснований на баченні грандіозного майбутнього речовини, знаної як «гірська олія» (названої так, щоб відрізнити її від рослинних олій і тваринних жирів). Їм було відомо, що гірську олію знаходили в струмках у вигляді бульок, а також вона просочувалася крізь соляні свердловини поблизу Ойл-Кріку — річки, що протікає на віддалених лісистих пагорбах північно-західної Пенсильванії. Там, у глушині, невелику кількість цієї темної смердючої речовини видобували доволі примітивними способами: або збираючи з поверхні джерел і струмків, або викручуючи вимочені в нафтовмісних водах ганчірки чи ковдри. Основну частину мізерного видобутку використовували для виготовлення ліків.