* ESC - закрити вікно пошуку

Головна Вітрина 2020 - від Арсеналу до Форуму Українська художня література

Українська художня література

100₴

Купити книжку

Коломійчук Богдан. Експрес до Ґаліції

Коломійчук Б. Експрес до Ґаліції /Б. Коломійчук. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 353 с. ISBN:978-617-679-776-0

«Експрес до Ґаліції» — новий детективний роман Богдана Коломійчука, в якому на читача чекають заплутані справи та небезпечні розслідування. Весна 1906 року. Під час відпустки у Швейцарії комісар львівської поліції Адам Вістович несподівано втягується у небезпечну шпигунську гру, в якій на карту поставлено не лише людські життя, але й долі імперій. Розшифрувавши секретний документ, Вістович дізнається занадто багато, як на звичайного детектива з далекого австрійського Львова. У цей же час з клініки в курортному Бадені зникає дивний російський пацієнт, якого розшукують розвідки одразу кількох країн, а у Венеції стається вбивство непримітного перекладача з німецької. Вістовичу доведеться з’ясувати, як пов’язані ці події і чому сліди, здавалося б, непов’язаних справ ведуть до Львова.

Назад до вітрини

читайте також

Одне життя на чотири пори року

Ольга Улгер

Видавництво Ніка-Центр

Порт Житана

Олесь Ільченко

Meridian Czernowitz

Батьківщина

Ярина Каторож

Видавництво КМ-БУКС

Моцарт 2.0

Бату Дорж

Видавництво Старого Лева

120₴

175₴

185₴

купити книжку

200₴

купити книжку

Ольга Улгер. Одне життя на чотири пори року

Що це за клята хвороба, навіть назву якої – рак – лячно згадувати? Чому одним вона підписує вирок, а інших милує? Може, це спокута за якісь гріхи, чи то свої, чи то пращурів? Хто зна… Хіба що Всевишній. Але й Він здебільшого мовчить… Зворушлива історія мужньої жінки, яка відчайдушно бореться зі смертельною хворобою і… програє, трагедія, побачена очами люблячої доньки, пропущена крізь її серце, не залишить байдужою навіть найжорсткішу людину. Ця історія здатна допомогти тим, хто, як і героїня повісті «Одне життя на чотири пори року», опинився на межі, між життям і смертю, опанувати себе перед лицем важкого випробування.

А невдовзі у всіх поголовно з’явилися мобільні телефони. Проте навіть вони не завжди покращували якість нашого життя. Того разу мене від університету відправили до Польщі. І ось я у сучасному двоповерховому автобусі на вокзалі дивлюся на маму з вікна. Попри посмішку, її осиротілі очі не давали мені спокою аж до самої Варшави. А коли я приїхала, перше, що зробила, подзвонила їй з телефона-автомата. Проте відповіді не було. І я, захлинаючись у плачі, повернулася до своєї кімнати у гуртожитку, де приголомшена моїм виглядом угорка, не розуміючи до ладу, що ж відбувається, намагалася мене бодай якось утішити. Проте ніщо тоді не могло мене зцілити – лишень мамин голос.

Моєму нещастю не було меж, протягом трьох годин я щиро вірила у те, що з мамою щось трапилось, і тільки тоді, коли мені нарешті вдалося з нею зв’язатися, світ повернув звичні кольори. Звідки бралися ті страхи? Досі не знаходжу відповіді…

Читати більше

Олесь Ільченко. Порт Житана

«Порт Житана» – затишний ресторанчик на березі мальовничого Женевського озера. У різний час він стає особливим місцем для Марка Мазура, українського художника-емігранта, який прославився своїми авангардними роботами в міжвоєнному Парижі, і Сергія Коваленка, мистецтвознавця, що збирає колекцію для впливового київського олігарха й намагається розкрити загадку таємничого зникнення свого славетного земляка. «Порт Житана» – це роман, у якому історія тісно переплетена із сучасністю, а мистецтво – із людськими долями і стосунками. Це роман про вимушену втечу й неодмінне повернення, фальшиву «любов» і справжнє кохання, про щоденний вибір, який здійснює людина.

На ресторанній терасі готельчика «Порт Житана», за столиком зі сліпучо – білою скатертиною, яку прикрашали пляшка вина та спеціалітети місцевої кухні, сиділа пара – чоловік і жінка, не юні, але й не старі, а такого віку, про який кажуть «активний».

До них долинав шум шосе Route de Lausanne і – часом – залізниці, яка пролягала подалі від траси, паралельно автошляху. Щохвилини чути було і протяжне гудіння літаків, що йшли на зниження зовсім поруч, за сусіднім містечком Жанто, на посадку до аеропорту Женеви.

Читати більше

Ярина Каторож. Батьківщина

«Батьківщина» – претя і заключна частина трилогії «Палімпсест».

Цю книгу, як і попередні «Стожар» та «Альянс», письменниця проілюструвала сама.

Роман «Батьківщина» є фіналом великої історії, що відбулася у світі, де упродовж століть право на життя визначалося походженням і силою, а холодні розум та зброя були значно вигіднішими союзниками, ніж людяність та любов. У світі, де одного дня раптово з’явилась молода Стожар і принесла можливість обирати: а куди ж прямувати тепер — у напрямку, який тисячоліттями визначала жорстока імперія, чи туди, де жодні умовності не матимуть сенсу. Додому. Хай навіть шляхом складнішим за усі, які раніше пролягали світом Патрії й Циркути. Хай навіть дім цей виявиться на одній землі і буде однією Батьківщиною для стількох теперішніх (чи колишніх) ворогів.

Хай навіть дім цей ще потрібно здобути.

Події «Батьківщини» обіцяють бути карколомними і масштабними, але однаково в їхньому центрі залишатимуться звичайні люди й те, який вони робитимуть вибір. Не завжди правильний і не завжди легкий — і цього разу Анні з Ханною та іншим героям буде ще складніше не збитися на мавці, ніж зазвичай. І не лише тому, що страшно не дійти до фіналу або спинитися на півдорозі. Страшно ще ц не завжди розуміти, поруч із ким ти йдеш, і чи справді найбільшою загрозою залишаються вороги зовнішні.

В кожній історії завжди можна пошукати ще щось незриме на перший погляд. Але коли мова про палімпсест, писаний магією й пригодами, приховане може справді здивувати.

Ярина Каторож — українська письменниця та художниця! Її дебютний роман «Алхімія свободи» здобув перемогу на «Коронації слова» в номінації «Сучасне українське фентезі! 2017 року її книгу «Стожар» номіновано на «Найкращу книгу Форуму видавців«у категорії «Сучасна українська література»! А у 2018 році авторка стала Лавреатка премії від Європейської спільноти наукової фантастики The Chrysalis Awards 2018, як найкращий молодий автор.

Вперше я позбавив людину життя, коли мав дев’ять років. Я ще був надто малий, аби зробити замах мечем достатній, щоб відрубати комусь голову, навіть коли б приречений стояв на колінах. Зазвичай белатів посвячують у мистецтво вбивства тоді, коли ми стаємо достатньо високими та дужими, аби робити це мечем. Та юатько не хотів чекати ще кілька років. Він вклав мені в руку ножа і наказав перерізати горло метею, що стояв перед нами навколішки.

Читати більше

Бату Дорж. Моцарт 2.0

«Моцарт 2.0.» — нова історія від Доржа Бату, автора українських бестселерів «Франческа. Повелителька траєкторій» та «Франческа. Володарка офіцерського жетона».
Уявіть собі — Моцарт у сучасному Нью-Йорку! Так-так, той самий, Вольфганг Амадеус. У сучасному місті його вражає і дивує усе: метро та галас, одяг, особливо жіночий, спосіб життя, звички й манери людей. Навіть вбиральні тут такі пахучі і красиві, наче у цісарському палаці. А ще, виявляється, сучасний рояль суттєво відрізняється від звичного Моцартові клавікорда… Та доведеться пристосовуватися, адже видатному композиторові хоч і випав шанс на нове життя, але дещо залишається незмінним — музика і Моцарт нероздільні. У цій книжці переплітаються вигадка й реальні та дуже цікаві факти про життя і творчість Моцарта, детективний сюжет за участі нової подруги композитора офіціантки Стейсі та роздуми про сенс життя. А завдяки дотепним ілюстраціям від Юлії Самелюк і QR-кодам із відеороликами, що розкривають секретики створення книжки, читачі поринуть в особливу атмосферу цієї історії.

Дихалось дедалі тяжче. Відучора в легенях з’явився вологий хрип, по полуночі він перейшов у булькання. Відкашлятись не вдавалося. Констанція весь час перевіряла, чи є на серветках кров. Крові не було, і жінка з полегшенням зітхала. «Господи, помилуй нас! Зроби так, щоб Вольф одужав! Я не дам собі ради з двома дітьми!» — молилася нещасна, стоячи навколішки перед розп’яттям.

Початок грудня 1791 року у Відні видався холодний і дощовий. Вугілля на опалення квартири не вистачало; остання купка, що її вугільник привіз іще на тому тижні, була звалена прямо біля входу — занести хоч пів відерця Констанція не мала сили. У холодній квартирі по Рауенштайнґассе, 970 помирав Моцарт.

Читати більше

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Разово Раз на місяць