* ESC - закрити вікно пошуку

Головна Книжковий Арсенал 2019 Мистецькі видання

Мистецькі видання

420₴

Купити книжку

Дональд А. Норман. Емоційний дизайн: Чому ми любимо (або ненавидимо) речі довкола нас

Норман Д. Емоційний дизайн: Чому ми любимо (або ненавидимо) речі довкола нас / Дональд А. Норман; пер. з англ. П. Білак, С. Святенко. — Київ : ArtHuss, 2019. — 304 с. ISBN 978-966-97860-7-4

Чи справді емоція й раціональність суперечать одна одній? Дональд Норман ставить під сумнів цей стереотип, доводячи, що речі, які викликають у нас приємні емоції, виявляються ефективнішими й зручнішими у використанні, та й узагалі емоції допомагають нам краще мислити й ухвалювати відповідніші рішення. Наша прив’язаність до речей, здатність проектувати на них себе й робити їх частиною наших власних історій — безмежний простір для роботи дизайнера. Він може подбати про те, щоб речі викликали в нас довіру, тішили й розважали нас, щоб нам було з ними зручно й безпечно – але дизайнер не всесильний. Кожен із нас має стати дизайнером сам для себе, вибираючи предмети й інтерпретуючи їх, творячи власний простір, взаємодіючи та спілкуючись із оточенням, і просто живучи власним життям.

Дональд Артур Норман (народився 25 грудня 1935 року) є дослідником, професором і автором. Норман — директор Лабораторії Дизайну в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго. Він відомий своїми книгами з дизайну, особливо Дизайн звичних речей. Він широко відомий за його досвід в області дизайну, ергономічного проектування та когнітивної науки. Він є співзасновником і консультантом Nielsen Norman Group. Він також є співробітником IDEO і членом Опікунської ради Інституту дизайну в Чикаго. Він має звання почесного професора когнітивної науки в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго. Норман є активним заслуженим гостьовим професором в Корейському науково-технічному інституті (KAIST), де він проводить два місяці на рік.

Більша частина роботи Нормана передбачає пропаганду дизайну, орієнтованого на користувача. Його книги мають основну мету — розвиток галузі дизайну, від дверей до комп’ютерів. Норман сприйняв суперечливу позицію, стверджуючи, що дослідницьке співтовариство дизайну мало впливає на інновації продуктів, і хоча вчені можуть допомогти в переробці існуючих продуктів. З цією метою Норман назвав свій сайт ініціалізмом порігом розрізнення, щоб відмітити його зусилля, аби змінити ситуацію.

Усі ми – дизайнери. Ми перетворюємо середовище таким чином, щоб воно якнайкраще задовольняло наші потреби. Ми обираємо, чим володіти, чим себе оточити. Ми будуємо, купуємо, організовуємо та реструктуризуємо, і все це – своєрідний дизайн… Так, завдяки дизайну, ми перетворюємо будинки на домівки, простори – на місця, речі – на майно.

Номер стенду: В 2.08

Назад до вітрини

читайте також

Благай, кради і позичай. Митці проти оригінальності

Роберт Шор

ArtHuss

Божена Чагарова: діалектична матриця

Поліна Ліміна

Родовід

Як зрозуміти ілюстрацію

Дерек Бразелл, Джо Девіс

ArtHuss

Кримськотатарська кухня

Олена Соболєва

їzhak

280₴

купити книжку

350₴

480₴

купити книжку

550₴

Роберт Шор. Благай, кради і позичай. Митці проти оригінальності

Невже в мистецтві досі можна створити щось оригінальне?
Чи справді найвидатніші митці минулих епох безсоромно копіювали одне одного?
В який момент копія перетворюється на самостійне мистецьке висловлювання?
Коли підробка стає оригіналом, і що каже про всі ці тонкі матерії закон?

Роберт Шор дає дотепні відповіді на ці питання та впевнено прокладає шлях заплутаними стежками фактів і цікавих історій, розповідаючи, який зв’язок між Адамом і Аполлоном Бельведерським, як Альбрехт Дюрер обзивав піратів-копіювальників, і що таке крива Міккі Мауса.

«Благай, кради і позичай» — це провокативне дослідження складної теми, яка, безперечно, ставатиме дедалі актуальніша й важливіша.

Роберт Шор — автор книжок «Десять принципів реклами», «Пост-фотографія» і «Бабах у центрі», дослідження історії, звичаїв та фольклору центральних графств Британії. Він написав дисертацію про знаменитого безносого поета-лауреата сера Вільяма Давенанта й зародження англійської опери.

Шор також працює редактором журналу Elephant.

Перші хвилі митців, які практикували апропріацію, відмовилися від «я» традиційного авторства, і їхні роботи часто трактували як потужні політичні й провокативні висловлювання у відповідь на панівне мас-медійне середовище. Яскравий приклад – серія Марти Рослер «Війна з доставкою додому» (1967 – 1972), де фото солдатів, які воюють у В’єтнамі, різко контрастують із фотографіями охайних віталень із журналу House Beautiful. Однак за минулі десятиліття поява інтернету докорінно змінила медійне середовище, темпи апропріації зросли в тисячу разів, а стосунки між присвоєним матеріалом і митцем, який його присвоює, стали відверто суб’єктивні й індивідуально експресивні. Я – це на сто відсотків я, коли випробовую свій смак, копіюючи і схрещуючи роботи інших.

Читати більше

Номер стенду: В 2.08

Поліна Ліміна. Божена Чагарова: діалектична матриця

Твори Божени пропонують не просто художній текст, а цілу мову, якою розмовляє художниця. Навіть не так: мову, яку художниці довелося винайти для можливості свого існування.

Цитати з інтерв’ю із Чичканом-старшим, Пінчуком, Заболотною, Соловйовим, Троїцьким – вишиті хрестиком. Вислови українських політиків – вишиті хрестиком. Уривки з творів Шекспіра, Шиллера, Панаса Мирного, Рильського та Леніна – вишиті хрестиком. Дивні образи людей з п’ятьма головами, свиней, корів, химерних будинків, Ісуса та пекельного вогнища – вишиті хрестиком. І все це може бути на одній роботі. Але, що найбільше дивує, воно складається в щось чітке та кришталево прозоре.

А ще Божена Чагарова дуже симетрична. Не тільки в роботах, де фрагменти вишивки рівномірно розподіляються на ліву й праву частини. Цікавіше симетрія «високої» та «низької» культури. На кожну ситуацію сучасного мистецтва, яку споглядає художниця, вона неодмінно знайде відповідь із життя своїх односельчан. Таке собі збереження рівноваги, майже заклик: а давайте візьмемо ваші «елітарні» ідеї та подивимось, як вони будуть функціонувати без вихолощених, доволі нереалістичних і штучних умов «інтелігентного» життя?

Читати більше

Номер стенду: В 2.09

Дерек Бразелл, Джо Девіс. Як зрозуміти ілюстрацію

Дерек Бразелл і Джо Девіс у цій книжці зібрали й прокоментували унікальну колекцію знакових робіт топових світових ілюстраторів. Кожну з представлених ілюстрацій супроводжує інформація про контекст її створення та використання, бриф і призначення, обставини й особливості роботи над зображенням. Також ви дізнаєтеся, із ким співпрацював ілюстратор, які спеціалізовані знання та інструменти йому знадобилися і, нарешті, який особистий досвід чи переконання допомогли йому осмислити тему й інтерпретувати її саме в такий спосіб. Кожен із цих 36 досить лаконічних есеїв — не просто аналіз твору від авторів книжки, а своєрідний репортаж із місця події й діалог із митцем, що залишає читачеві широкий простір для самостійного осмислення й інтерпретації.

Ілюстрація — глобальна економічна потуга, що забезпечує роботою велику кількість людей. Зображення може стати інструментом продажу продукту, послуги чи ідеї. У США в 1950-х роках відбулася зміна в класифікації професій, зокрема ілюстрацію було позиціоновано як комерційне мистецтво. Це відображає зміну в функціональній прив’язці зображень до традиційних розповідних і літературних контекстів: тепер основна роль зображення — продавати.

У XXI столітті функція ілюстрації все ще зазнає впливу економічних чинників, залежних, у свою чергу, від вимог клієнтів. Ці вимоги урізноманітнюють впливи на творчий процес, зокрема йдеться про певні практичні обмеження — бюджету, часу та обсягу. У межах проекту часто відбувається співпраця між дизайнерами, ілюстраторами та розробниками контенту, що включена в процес, але непомітна в результаті. У авторських проектах більше розкривається авторський голос, не обтяжений комерційними міркуваннями; утім, і такі проекти можуть переростати в комерційні.

Упродовж усієї історії ілюстрація нерідко ставала висловлюванням на гострі політичні та соціальні теми, цим засвідчуючи, що має сильні позиції в культурі, впливає на соціальні звичаї, громадську думку та поведінку. Крім того, це освітній інструмент, що охоплює міжнародну аудиторію різного віку через різноманітні платформи. Незалежно від того, подається зображення разом із текстом чи окремо, воно може пояснювати, сприяти розумінню та навчанню. Ілюстрація також більш ніж доречна, коли мета — розважити чи забезпечити естетичну привабливість через декоративне оформлення. Повідомлення й значення, закладені в ілюстрації, у різних випадках будуть відмінними, а процес їх донесення завжди складний і унікальний.

Читати більше

Номер стенду: В 2.08

Олена Соболєва. Кримськотатарська кухня

З книги легко дізнатися про народну культуру, гастрономію, історію кримськотатарського народу у ХХ ст., знайти відповідь на питання: яка вона кримськотатарська кухня, та які страви готували до особливих подій — релігійних свят чи весілля. Читач позбудеться стереотипних уявлень, що кухня кримських татар це лише: лагман, плов чи пахлава.

Текст: Олена Соболєва, кандидатка історичних наук. Дослідниця, що більше 15 років займається дослідженням історії, народної культури кримськотатарського народу. Для теоретичних узагальнень та систематизації авторка використала власні польові дослідження та проаналізувала більш ніж 50 книг з історії культури, мистецтва, етнографії присвячених кримськотатарському народу.

Фото: Мирослава Павлик, 5 років займається фудзйомкою. Кожна світлина книги є унікальною і створеною спеціально для цього видання.

Дизайн: Олена Старанчук, дизайнерка, графік. Співзасновниця Клубу ілюстраторів PICTORIC. Олена творчо осмислила мотиви традиційної кримськотатарської вишивки, аби використати її елементи для дизайнерського рішення оформлення книги. Старі листівки, світлини початку ХХ ст. стали тим матеріалом, який ліг в основу графічних зображень, ілюстрації книги.

Унікальність:

Друк на дизайнерському папері Munken Pure Rough;
Поєднання кулінарної книги з історико-культурним дослідженням;
До книги ввійшли страви, що мають особливе ритуальне значення у народній культурі.

Спільна трапеза в усі часи й в усіх народів була важливим етапом сімейних свят та ритуалів. Колективне споживання їжі було фактично визнанням усіма його учасниками значущості сімейної події. Раніше кримські татари їли за низенькими круглими столиками (кхона), гості сиділи на пристінних диванах (міндер), а коліна всім застеляли одним довгим рушником (софра-пешкір).

Коли кипить казан, черпаку ціни немає.

Політичні та воєнні катаклізми ХХ століття не могли не позначитися на побутовій культурі кримських татар, зокрема на системі харчування. Негативний вплив справили і Громадянська війна, і голоди 1922-1923 роки, і скрутний час колективізації. Найбільшої шкоди побутовій культурі, кримських татар завдала депортація 1944 року. Адже під час переселення найбільше страждає традиційна система господарювання, яка має пристосуватися до нових умов, ландшафту та клімату. В перші роки після депортації кримські татари проживали в комендантських поселеннях, страшенно бідували, потерпали від нестачі харчів. У таких умовах навіть не йшлося про відтворення звичної системи харчування чи приготування традиційних обрядових страв.

Читати більше

Номер стенду: В 5.05

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Разово Раз на місяць