Ханна Оренстін. Гра в пари

22-річна Саша Голдберг влаштовується працювати шлюбною консультанткою в агенцію «Блісс». Її завдання — підбирати ідеальні «половинки» для клієнтів, кожен з яких має власні примхи, вимоги та очікування. Саша вмикає інтуїцію і харизму, реєструється на десятках застосунків для знайомств — і кидається у вир влаштовування побачень для інших. Однак вона навіть не здогадується, що ця робота вплине не лише на її кар’єру, а й на особисте життя. Чи вдасться Саші опанувати нелегке мистецтво психології стосунків, а головне — чи зуміє вона у цьому вихорі почуттів не загубити саму себе?..

Легка романтична історія Ханни Оренстін — про дружбу, кохання, пристрасті в тіндері й поза ним, а також про пошуки себе у сучасному Нью-Йорку.

— Привіт! А я думала, ти на роботі, — дивується Кароліна.
— Щойно звідти. Зустрічалася зі своєю першою клієнткою і почала шукати для неї хлопців. Посунься, — я показую, щоб вона прибрала ноги, і згортаюся калачиком з іншого боку дивана.
— Аж не віриться, що ти дійсно будеш зводити людей, — каже Кароліна, тягнучись за пультом від еплівського телевізора, щоб поставити серіал на паузу. — Це так круто.
— Нарешті я по-справжньому подорослішала, як і ти.
— Ласкаво просимо до лав серйозних дорослих із серйозними роботами! Дякую, що відзначила мою відданість кар’єрі, — іронізує вона із серйозним обличчям.
Декілька змін на тиждень Кароліна працює в Іст-Віллидж у магазині «Сила трав», де вона, власне, ці трави і продає, а також неповний день — на рецепції в танцювальній школі. Цю роботу вона здебільшого ненавидить, однак отримує безкоштовні уроки і має багато часу, щоб працювати над своїм пілотним проєктом для телебачення. Теоретично. На практиці ж вона поки що нічого не написала, натомість ми щовечора до першої чи другої ночі п’ємо дешеве «Піно Ґріджио», фоткаємо Орландо і кепкуємо з її тіндер-знайомств. Кароліна може за раз з’їсти цілу коробку м’ятних цукерок «Girl Scout Thin Mints», завжди має ідеально підведені чорні стрілки і нездорове захоплення відеогрою «Candy Crush». Вона не відлипає від монітора й обов’язково повідомляє мені, коли перевершує свій попередній рекорд. Ми з нею познайомилися, коли, першокурсницями, курили травку в туалеті гуртожитку, і з того часу глибоко закохані одна в одну.
— Знаєш що? Це тягне на пляшечку вина. Треба відзначити твій перший день, — каже Кароліна.
— Однак за дві години у нас святкова вечеря з Джонатаном, Мері-Кейт і Тóбі.
— То й що?
Кароліна зіскакує з дивана і шукає в шухлядці штопор, а в холодильнику напоготові стоїть охолоджена пляшечка дешевого вина. У магазині через дорогу воно коштувало шість баксів, але завдяки моїй звичці посміхатися його власнику — п’ять. Кароліна знаходить штопор, відкорковує пляшку і наливає вино у дві скляні піали для морозива, оскільки ніхто з нас ще не вмикав посудомийку. Вона простягає мені піалу, а я розповідаю про свій день.
— Я хочу, щоб ти допомогла мені з тіндером, — кажу я, і ось чому.
Пам’ятаєте, як герої серіалів «Секс і місто», «Друзі» і «Сайнфелд» зустрічалися з кимось новим щотижня? Те саме відбувається з Кароліною, бо щоразу все це в неї ненадовго. Вона ходить на побачення майже будь з ким, уважаючи, що в цій справі головне кількість: що більше хлопців вона зустріне, то вищим буде шанс на стосунки. Але на практиці все не так. На практиці — вона зустрічається із невдахами, які бояться відповідальності. За чотири роки нашого знайомства у неї ніколи не було постійного хлопця — лише десятки невдалих побачень і самодіагностований синдром зап’ястного каналу від постійних свайпів.
— Тобто — допомогла?
— Ну, в базі я знайшла одного хлопця. Але треба ще один.
— Чекай-но, тобі платять за те, що ти шукаєш хлопців?
— Технічно — так.
У Кароліни відвисає щелепа:
— Та я б уже озолотилася! Де справедливість?
— Кароліно, ти й так не бідуєш, дай іншим отримати свій шмат пирога.
Вона хоче щось пробурмотіти, але зупиняється на півслові. Батьки-адвокати щомісяця покривають її «прожитковий мінімум» у розмірі 2 000 доларів, а в нього, на думку Кароліни, входять туалетний папір, кава і хутряні сандалі, які Ріанна колись одягнула на яхту. Вона накручує довгу біляву косу на палець і все-таки погоджується:
— Гаразд, дай мені телефон.