Цього разу Зося залишає вулицю Котячу і вирушає назустріч пригодам у дитячий табір чи, точніше, у зелену школу! А пригод на неї чекає чимало — Зося купуватиме гумові чоботи для метелика, якого звуть АГМІРАЛ ПИПЕК, отримає у подарунок кролика, вивчатиме біорізноманіття на Мазурських озерах, де зустріне Нічного Койота і ПРИВИДА, скупається у ВЕЛИЧЕНЬКІЙ калюжі та врятує усіх завдяки своїй РЯТУВАЛЬНІЙ ТОРБІ!
Я розмірковую, чи брати зошит у поїздку. Може, у мене взагалі не буде часу для письма? Але про всяк випадок запхну його в рюкзак. У найгіршому разі отримаєте від мене лише короткі текстові повідомлення! Такі ЗОСЬОМЕСКИ, як сказала б Маня, яка, на щастя, вже спить. Вона дуже втомилася після сьогоднішніх ігор. Пополудні дощова загроза минула і ми трохи попустували в садку після того, як знайшли сховані солодощі.
Маня гасала з Кшишeм, якому почепила до шапки блискучу гриву лошачка, а від них не відставав Байрон із червоним бантом, який ледве тримався на собачому хвості.
— БУЛЬЙОН мав би бути конем! Галопує, наче шалена кобила! Гайда! — вигукнула Маня якраз тоді, коли ми з Крісом опинилися поблизу.
Після цих слів моя сестра гучно заіржала, собака завив, а менший кузен гикнув від щастя.
— Ох, як я тобі заздрю! — несподівано сказав Кріс.
Я остовпіла, бо й уявити не могла, що в цій божевільні може викликати заздрість. Я спробувала зазирнути йому в очі, щоб знайти відповідь, однак, як напевно пам’ятаєте, він завжди носить бейсболку, щоб ніхто його не впізнав на вулиці. У нашому садку міг би й зняти, але, ймовірно, звичка стала його другою натурою.
— Що саме викликає у тебе заздрість? — запитала я за мить.
— Найбільше — те, що ти маєш сестру і братів… Мені завжди хотілося мати брата або сестру… Але марно…
— Може, ще матимеш… — спробувала я його втішити, хоч це вийшло трохи штучно. Не думайте, що мені не подобається Маня! Просто її присутність часом виснажує…
— Е-е, ні… Зрештою, сама побачиш, як прийдеш на мої іменини. Батьки не дуже зацікавлені в маленьких дітях…
Ціна одного примірника: 110 грн