Жорж Каролін. Із Синтезу

«Міракл-Крік» — яскравий дебют американки корейського походження Енджі Кім. Детективний роман, що не відпускає до останньої сторінки.

Авторка запрошує читача взяти участь у розслідуванні таємничого злочину, стати свідком перехресних допитів і судових баталій, де прокурор і адвокатка ведуть запеклу гру, на кону якої життя матері, звинуваченої у вбивстві власної дитини.

Але закручений сюжет — це лише одна зі складових успіху роману. Енджі Кім як ніхто розуміється на міжрасових проблемах і, що іще цінніше, на проблемах сімей, які виховують дітей з особливими потребами. Вона з неймовірною правдивістю показує світ, де жертовна любов тісно переплітається із втомою, заздрістю, соромом і навіть ненавистю. Це гостра й щемлива історія, яка не залишить байдужим нікого.

Метт кліпнув очима… Скільки це тривало? Одну десяту частку секунди? Одну соту?.. На місці обличчя Генрі спалахнув вогонь. Було обличчя, кліпнув — і вже вогонь. Ні, навіть швидше. Обличчя, кліпнув, вогонь. Обличчя-кліпнув-вогонь. Обличчя-вогонь.

#  #  #

Мері поглянула на фотографію ще раз: це жінка, яка провела минуле літо, вдаючи, що любить свого сина, а тим часом потай планувала його вбивство. Це соціопатка, яка залишила сигарету за кілька дюймів від шланга з киснем, знаючи, що кисень подається, а її син усередині…

#  #  #

Ганебний осуд сотні людей, які цілять у неї огудними поглядами, мов отруйними стрілами. Прийняти і стерпіти звинувачення. Ковтати все це раз за разом, аж доки кожна клітинка тіла ладна буде вибухнути. Вона не лише була до цього готова — вона прагнула цього, насолоджувалася цим, не могла дочекатися чергової порції.

#  #  #

Мав би пролунати вибух або, може, грім. Адже нещастя, які змінюють життя, супроводжуються гучними звуками, хіба ні? Сирени, сигнали тривоги — щось на позначення розриву реальності: ще хвилину тому все було гаразд, а наступної миті від того, що здавалося реальним, зосталися лише покручені рештки.

#  #  #

Що сказала б Кітт, якби знала, що за кілька років Елізабет готова буде віддати все, аби лиш помінятися з нею місцями: бути мертвою матір’ю живої дитини, а не живою матір’ю мертвої; загинути, рятуючи свого сина, а не страждати, уявляючи його біль і почуваючись винною від усвідомлення, що сама до цього призвела?

#  #  #

Сімейні сварки нагадують катання на гойдалці: необхідно обережно дотримуватися балансу звинувачень. Навалиш на людину забагато, притиснеш її додолу — і вона просто встане й піде, а ти — сядеш на сраку.

#  #  #

У цьому й полягає суть брехні: вона зобов’язує. Збрехавши один раз, мусиш триматися своєї легенди до кінця.