Роджер Желязни. Хроніки Амбера: П’ятикнижжя Мерліна. Том 2

«Бріджит Джонс. На межі здорового глузду» — роман Гелен Філдінґ, продовження легендарного «Щоденника», до якого мила та кумедна Брідж звикла записувати всі свої радощі та біди.

Нарешті і на вулиці Бріджит — свято: вона знайшла собі пару — чоловіка мрії, перспективного красеня-адвоката Марка Дарсі. Та виявилося, що будувати стосунки зовсім не просто! Доля підготувала для міс Джонс чимало злетів і падінь. Дівчина постійно намагається встановити Внутрішню Рівновагу, балансує між роботою на телебаченні, авантюрними ідеями своєї матусі та ремонтом квартири, зависає з друзями та, хоч би що, не втрачає оптимізму і відчайдушно вірить у справжнє кохання!

57,5 кг (ура!),
успіхи Гарі з отвором у стіні — 0,
поступ у забуванні Марка Дарсі, здійснений завдяки фантазіям про Шибайголову, — середній (заважають вії).

Повернувшись, я застала повідомлення від Гарі. Сказав, що йому трапилася інша робота, а позаяк у мене були сумніви, йому здалося, мовби поспішати нікуди. Стверджує, що все з’ясує й зайде завтра увечері. От бачте, я дарма хвилювалася. Угу – у. Шибайголова. Може, Джуд і Шеззі мають рацію. Треба просто жити далі, а не уявляти постійно Марка з Ребеккою в різних любовних ситуаціях. І все-таки мене турбують вії. Наскільки саме вони довгі? Фантазії про Шибайголовове худорляве, невгамовне, диявольське тіло трішки псує образ Шибайголови, що кліпає очима під вагою довгих вій, як Бембі Волта Діснея.

21:00. Я дісталася до «192» о 20:05, а слідом за мною зайшли Джуд і Шез, щоб сісти за інший столик і не спускати мене з очей. Жодних ознак присутності Шибайголови. Єдиним самотнім чоловіком був страшнючий старий хмир у джинсовій сорочці, з хвостиком і в сонцезахисних окулярах, який весь час на мене витріщався. Де Шибайголова? Кинула неприємному типчикові двозначний погляд. Врешті-решт той збоченець почав придивлятися так пильно, що я вирішила пересісти. Підіймаючись, мало не підскочила. Вилупок тримав у руці червону троянду. Я приголомшено втупилася в нього, а тим часом він, самовдоволено посміхаючись, зняв безглузді окуляри, і за ними виявилася пара накладних вій, як у Барбари Картланд. Дивний тип і був Шибайголовою. Нажахана, я вискочила геть, а за мною, захлинаючись від сміху, подалися Джуд і Шеззі.