Ольга Купріян. Кісточка оливи

Сім’я давніх греків у пошуках кращого життя вирушає в далекі причорноморські землі, де вже є кілька грецьких поселень. Тут антична культура сплітається з місцевою, степовою. Як це — довго-довго мандрувати по морю в невідомість? Яку часточку рідного дому можливо привезти з собою, а що залишиться тільки щемким спогадом?

Хтось потягнув Нестора за руку — то була мама. Від особливо сильного пориву вітру Нестор хитнувся й випадково впустив у море свою улюблену іграшку — дерев’яного коника!
— Погане, погане море! Віддай, кому кажу! — хлопчик плакав, сварився і тупав ногами. — Негайно віддай мого коня!
Бідолашний Нестор! Море навіть не думало повертати його іграшку. Проте за якийсь час несподівано втихомирилося. Вітер ущух. Небо знову стало світлим.
— Море задоволене твоїм подарунком, синку, — батько втомлено всміхнувся.
Нестор ще більше образився. Невже тато не розуміє, що він не збирався віддавати свого коня?! Ніякий це не подарунок! Море вкрало його іграшку!