Мері Енн Шаффер, Енні Барроуз. Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння

Тодд Г’юїтт — єдиний хлопчик у Прентісстауні, де живуть лише чоловіки. За місяць йому виповниться тринадцять і, за місцевими законами, він теж стане справжнім чоловіком. Усі прентісстаунці з нетерпінням чекають на його день народження. Тодд знає про це, бо чує думки інших, а вони чують його. Загадковий вірус Шуму багато років тому заразив чоловіків та тварин Прентісстауна і знищив усіх жінок. Принаймні так завжди казали Тодду дорослі й так вважав він сам, поки не зустрів її — страхітливу, всепоглинаючу, цілковиту тишу… І тепер, щоби уникнути долі, приготованої йому Прентісстауном, хлопець мусить тікати у світ, якого не мало існувати, з людиною, якої не мало бути…

Я глибоко вдихаю і відкриваю очі.

От хто я є. Я Тодд Г’юїтт.

Ми йдемо геть від болота і від ріки, піднімаємось на схил серед диких полів, невеличкий горб на південь від міста, де продовж цілого свого короткого і безкорисного існування стояла школа. Ше до того як я народився хлопців навчали їхні мами, просто дома, а коли лишилися тільки хлопці з чоловіками, ми просто собі сиділи перед відиками і вчили модулі, доки мер Прентісс не заборонив такі речі, бо вони «погано впливають на десипліну нашого розуму».

Шарите, в мера Прентісса є Точка Зору.

І так більше половини одного тупого року всі хлопці збиралися з сумнопиким паном Роялом і ниділи собі в одній будівлі осторонь основного Шуму містечка. Не то шоби це помагало. Дуже важко навчати чогось у кімнаті, де повно хлопчачого шуму, а дати якусь контрольну — цілком неможливо. Ти будеш списувати, навіть якшо не хочеш — а всі хочуть.

А тоді в один день мер Прентісс вирішив спалити всі книжки, всі до єдиної, навіть ті шо були в людських хатах, бо ясно, шо книжки так само погано впливали, добряк, котрий сам робив себе зляком, п’ючи віскі в класі, просто здався, і взяв ружжо, і закінчив із собою, і так закінчилася моя шкільна наука.