Томаш Ґживачевський. Кордони мрій. Про невизнані республіки

Тринадцять захопливих художніх репортажів із псевдореспублік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей. Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, «ЛНР», «ДНР» – де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми специфічними законами, надиктованими парадоксальною реальністю та невтіленими мріями про незалежність.

Книгу видано за підтримки © POLAND Translation Program.

Старенька жіночка у квітчастій хустці насилу тягне повне відро води. Абияк – тільки б мерщій втекти з вулиці, сховатися в підвалі й молитися, щоб сьогодні сепаратистські зірки падали не на її дім. Малий хлопчик прочинив вікно, заклеєне поліетиленовою плівкою. Шиб у Пісках немає віддавна. Його батько на хвильку вийшов на подвір’я й відразу каже малому сховатися всередину. Це одні з останніх жителів містечка. Люди виїхали, загинули або ж були евакуйовані українською армією. У загравах заходу сонця каркаси БМП набувають помаранчевої барви. Над ними розвівається пошматований прапор України. На одній із бойових позицій панує особливо напружена атмосфера. Чоловіки, схилені над топографічною мапою, перекидаються матюками. Сєпари почали обстріл із глибини житлового масиву. Сепаратисти – доволі загальне поняття, бо в ДНР і ЛНР зараз пліч-о-пліч із сепаратистами – себто українськими «ватниками» – воюють регулярні російські війська (понад десять тисяч осіб), а ще добровольці з різних куточків Росії i навіть таких віддалених закутків світу, як Південна Америка.