Марко Шелич. Мальтерего. Книга перша: Крісло Рубика

Роман сучасного сербського письменника і музиканта Марка Шелича занурює у внутрішній світ хлопця на ім’я Лео, лідера популярного рок-гурту. Це історія про те, що фасад зовнішнього успіху може бути лише прикриттям і не надто тривким захистом для того, що насправді коїться в душі людини, про відповідальність, яку доводиться нести не тільки за своє життя. Це історія про різні рівні й виміри болю, що стирають межі реальності і змушують замислитись, чи може навіть найжаскіше містичне зло бути жорстокішим за реальне. А у фоновому постмодерному полотні цього роману музика, література й західна попкультура органічно переплітаються з історією та сьогоденням Сербії, створюючи ту напружену й почасти абсурдну атмосферу, в якій сучасній людині часто й доводиться існувати.

Кажуть, що в людей блищать очі, коли їх вабить щось підступне. Це не зовсім правда. Від уважного спостерігача не сховається мить, коли очі, як передвісник паскудного вчинку, застилає легка імла, серпанок безумства, бездонна темрява, що заволодіє поглядом і привласнить його, і лише там, у безодні, що його накриває, зіниці збільшуються й сяють. Цей офтальмологічний феномен особливо неприємний і помітний у дітей: на уповільненій зйомці можна зафіксувати кадр, коли злоба проникає в їхні лагідні очі, ламає їх у своїй пащі й випльовує назад дві вогняні кулі. У таку мить це — завжди очі дорослої людини. Лють не має своєї безпечної, дитячої версії.