Ґільєм Балаґе. Мессі

«Потоп» — друга частина історичної трилогії Генрика Сенкевича, до якої входять також романи «Вогнем і мечем» (вийшов у цьому ж видавництві 2006 року) і «Пан Володийовський». Твір присвячений боротьбі Речі Посполитої зі шведською навалою у ХVІІ ст. Письменник показав шляхетську анархію, що панувала в країні. Зрадникам вітчизни — могутнім князям Радзивіллам та їхнім посіпакам — він протиставив жменьку патріотів, довкола яких поступово збиралися основні сили визвольного руху. Головною дійовою особою «Потопу» є Кмитиць, котрий, раніше пихатий і свавільний шляхтич, стає самовідданим воїном, який разить шведів під мурами Ченстоховського кляштору. Численні пригоди Кмитиця, посилюючи цікавість сюжету, дають авторові змогу розкрити перед читачами широку панораму життя феодальної Польщі.

Тієї ж ночі пан Володийовський пішов у розвідку й на ранок привів десь із півтора десятка полонених. Ті підтвердили, що шведський король зі своїм військом стоїть у Щебжешині й невдовзі підійде до Замостя.

Калуського старосту ця звістка втішила: він так розпалився, що йому й справді нетерпеливилося випробувати на шведах силу своїх гармат та міцність мурів. Він справедливо розміркував, що, коли навіть урешті-решт доведеться здатися, все-таки зуміє затримати просування шведських військ на довгі місяці, а Ян Казимир тим часом збереться із силами, прикличе на допомогу татар і підніме на боротьбу всю Річ Посполиту…