Головний герой роману Кілґор Траут — письменник-фантаст, який подорожує з одного конґресу наукової фантастики до другого. На одному з таких конґресів він зустрічає Двейна Гувера, власника фірми, яка продає «понтіаки», і їхня зустріч стає приводом для багатьох карколомних та несподіваних ситуацій.
Оповідь в романі побудовано так, ніби автор розповідає про Землю інопланетянинові, який нічого не знає ані про людство, ані про людську цивілізацію, навіть про найпростіші речі — розмноження, зброю, прапор, яблуко. Така розповідь дозволяє під несподіваним кутом побачити мотивацію й наслідки людських дій.
«Сніданок чемпіонів» — гарячкова, сумбурна сатира з типовим для Воннеґута складом героїв і ландшафтом.
Пролог
Фраза «Сніданок чемпіонів» ¬— зареєстрована торговельна марка корпорації «Дженерал Міллз» для коробки пластівців на сніданок. Використання ідентичної фрази для титулу цієї книжки не має на меті засвідчити будь – яку асоціацію з «Дженерал Міллз» або їхнє спонсорство, ані не має на меті очорнити їхній якісний продукт.
***
Фібі Герті, тієї особи, котрій присвячена ця книжка, уже, як то кажуть, немає серед живих. Я познайомився з нею в кінці Великої депресії, коли вона овдовіла і жила в Індіанаполісі. Мені було років шістнадцять, їй — близько сорока.
Вона була багатою, але ціле своє доросле життя щодня ходила на роботу, тож працювала і далі. Вона вела колонку з тверезими і дотепними порадами для безнадійно закоханих в індіанаполіській «Таймз», добрій газеті, яка на сьогодні вже не існує.
Не існує.
Читати більше
Упорядник Борис Щавурський. Європейське Cередньовіччя: літературний флорілеґіум
Пропонована хрестоматія знайомить читача із найважливішими творами європейської середньовічної літератури. Значна частина презентованих у ній текстів публікується вперше, зокрема йдеться про цілий пласт літератури, написаної староісландською, старонорвезькою, староанглійською, латинською та іншими давніми мовами. Окремо слід сказати і про надзвичайно розмаїту жанрову палітру цього «середньовічного флорілеґіуму», де латиномовні релігійні гімни чи ґельські молитви сусідять із не надто побожною поезією ваґантів, рунічні поеми із французькими фабльо, а героїчні саґи — із поезією міннезанґу чи куртуазним романом. Сподіваємося, що це ошатне і багато ілюстроване видання стане подією для усіх поціновувачів літературних старожитностей.
Фрагмент з поеми «Трістан та Ізольда»
Трістан на неї очі звів —
І раптом дух перехопив
Той погляд, що йому навстріч
Полинув із блакитних віч,
Той погляд, що йому сказав:
«Дві наші долі пов’язав
Цей день, цей час на весь наш вік:
Ти — мій коханий чоловік!»
Що з нами діє це вино?
Чи двоє нас, чи ми — одно?
Неначе полум’я ясне
Тебе спалило і мене.
Напій багряний, наче кров,
Міцний як смерть і як любов,
Напій, що дав нам забуття
Трістан на неї очі звів —
І раптом дух перехопив
Той погляд, що йому навстріч
Полинув із блакитних віч,
Той погляд, що йому сказав:
«Дві наші долі пов’язав
Цей день, цей час на весь наш вік:
Ти — мій коханий чоловік!»
Що з нами діє це вино?
Чи двоє нас, чи ми — одно?
Неначе полум’я ясне
Тебе спалило і мене.
Напій багряний, наче кров,
Міцний як смерть і як любов,
Напій, що дав нам забуття
Всього минулого життя.
На цілім світі ми удвох,
Над нами в небі тільки Бог,
На цілім світі — ти і я,
Любов твоя, любов моя…
Ми келих випили до дна:
Любов одна — як смерть одна.
Переклав із французької Віктор Коптілов
Читати більше
Лоран Гунель. Людина, що хотіла бути щасливою
Жуліан почувався цілковито нещасним, хоча мав молодість та здоров’я. Незадоволений життям, молодик палко бажає віднайти щастя. Доля скеровує його до загубленого селища, що розташовано в самому серці балійських лісів. Там, подалі від гамірного світу, мешкає мудрий цілитель душ Самтьян. Йому відома істина, якої так прагне Жуліан. Це знання могло б змінити реальність та мільйони життів, обернути нещасних на щасливців. Але його так легко не отримаєш, не купиш і не забереш силою. Бо справжнє щастя можна лише збагнути… .
Мені не хотілося полишати Балі, не зустрівшись із ним. Не знаю чому. Я не був хворим; узагалі – то здоров’я в мене завжди було чудове. Розпитав
про його розцінки, бо мандрівка добігала кінця й гаманець майже спорожнів. Я навіть не наважувався перевірити, скільки в мене лишилося на
банківському рахунку. Люди обізнані пояснили: «Даєш йому, скільки хочеш. Вкидаєш гроші в коробочку — вона там стоїть на поличці». Це мене
втішило, хоч я трохи й бентежився, бо збирався дати мізерну оплату людині, що, як подейкують, лікувала самого прем’єр-міністра Японії.
Читати більше
Тьєррі Дебру. Книжконюх. Дарвін
Тьєррі Дебру — бельгійський драматург, актор, сценарист і театральний режисер. Серед іншого, адаптував до сцени роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита», «Одіссею» Гомера, «Навколо світу за 80 днів» Жуля Верна тощо. З 2010 року керує Театром у Парку в Брюсселі. Автор понад 15 п’єс — усі майже відразу після написання втілено на сцені.
За сюжетом п’єси «Книжконюх», у містечку-фантомі десь на узбережжі Північного моря живе дивний чоловік — у власному домі він тримає найбільшу у світі бібліотеку. І орієнтується серед книжок незвично — за допомогою нюху! Цей дивак угадує по запаху будь-яку книжку! Та от халепа — нежить! Книгар змушений шукати помічницю, бо сам тимчасово впоратися не може.
За сюжетом п’єси «Дарвін», у родині Саллі, яка мешкає в маленькому провінційному містечку у США, одночасно три лиха: її Тато впав зі сходів і лежить у лікарні в комі; її чорношкірий чоловік переспав з її рідною сестрою — і та завагітніла; а у школі, де Саллі працює, постало питання, як викладати походження світу на уроках біології — теорією Дарвіна чи «іншими», альтернативними теоріями? Саллі шукає аргументи проти консервативної міської педради, захопленої концепцією креаціонізму. Тим часом її Тато, науковець, у палаті подумки спілкується зі своїм сусідом по комі — і з відстані наглядає за бідолашною донькою…
Читати більше
