Олексій Декань. Нурлінь. Книга 2. Вершини Нерозважливості

Одним із останніх розпоряджень Петра Олексійовича на посту Президента України була вказівка прийняти на посаду секретарки Президента нікому не відому дівчину.

«Племінницю пристроїв» – пошепки неслося у коридорах будівлі на Банковій, і це була сама невинна версія, – «Навіщо? Новий шеф все одно звільнить».

Говорять – саме вона виносила монітори з Ситуативної кімнати РНБО.

Говорять – саме вона посварила Андрія Б. та Андрія Є., двох найближчих соратників нового президента.

Говорять – саме вона писала кожний новій состав «зеленого» Кабінета міністрів, просто комбінуючи смішні слова.

Говорять – саме вона дописала у знаменник формули Штайнмайєра фразу «Слава Україні!»

Говорять – саме вона організувала послідовне звільнення людей, що привели до влади шостого президента.

Говорять – саме вона веде фейсбук-сторінку Офісу президента, і це само по собі тягне на подвиг.

Говорять, що вона зробила для порятунку країни більше, ніж РНБО, Кабмін та Верховна Рада разом.

Говорять – вона була офіцером Головного управління розвідки та у перши роки війни працювала у Донецьку під прикриття.

Говорять… та багато чого говорять, і нам достименно невідомо, правда все це чи ні.

Одне ми знаємо точно: у Адміністрації Президента України повинен був залишитись хтось дорослий. Її звуть Вєрочка, і вона – секретарка президента.