Олеся Мамчич. Олениця біжить по морю

Знедолений одинак потрапляє на безлюдний пляж. Мандрівник оглядає узбережжя, намагаючись згадати хто він, як тут опинився і чому все навколо зроблено з блоків?

Його перше завдання — пошук їжі. Наступне — не перетворитися на їжу. Схоже, що на острові є й інші… як-от орда зомбі, що з’являється з настанням ночі. Необхідно знайти вихід із усього цього безладу. Складніший челендж, годі й шукати.

Кому під силу збудувати прихисток, тікаючи від вибухових криперів, озброєних скелетів і нестримних потоків гарячої лави? Особливо без допомоги, за винятком кількох саморобних інструментів та мудрої поради від сумнівного друга — корови.

У цьому світі правила не завжди мають сенс, однак мужність і креативність допоможуть подолати довгий шлях. Попереду ліси, які слід дослідити, приховані підземні тунелі, в яких чекає здобич, а також багацько мобів, яких необхідно перемогти. Лише тоді будуть розкриті всі таємниці острова.

Я не тішу себе надією, що ви повірите в існування описаного мною світу, однак якщо ви читаєте ці рядки, то вже опинилися в ньому. Можливо, ви бували тут раніше, але острів вам ще не траплявся. Або навпаки, саме з острова й почалося ваше знайомство з цим світом — як було в моєму випадку. Якщо вам самотньо, ви спантеличені й до смерті налякані, значить, ви відчуваєте точно те саме, що відчував я, коли тут опинився. Цей світ іноді загадковий лабіринт, а іноді — хуліган. Але насправді він — учитель, і всі його випробування — приховані уроки.

Ось чому я лишив після себе цю книжку: нехай історія моєї подорожі допоможе вам на власному шляху.