Ґевін Емброуз, Найджел Оно-Біллсон . Основи. Графічний дизайн 01: Підхід і мова

• Невже в мистецтві досі можна створити щось оригінальне?
• Чи справді найвидатніші митці минулих епох безсоромно копіювали одне одного?
• В який момент копія перетворюється на самостійне мистецьке висловлювання?
• Коли підробка стає оригіналом, і що каже про всі ці тонкі матерії закон?

Роберт Шор дає дотепні відповіді на ці питання та впевнено прокладає шлях заплутаними стежками фактів і цікавих історій, розповідаючи, який зв’язок між Адамом і Аполлоном Бельведерським, як Альбрехт Дюрер обзивав піратів-копіювальників, і що таке крива Міккі Мауса.

«Благай, кради і позичай» — це провокативне дослідження складної теми, яка, безперечно, ставатиме дедалі актуальніша й важливіша.

Роберт Шор — автор книжок «Десять принципів реклами», «Пост-фотографія» і «Бабах у центрі», дослідження історії, звичаїв та фольклору центральних графств Британії. Він написав дисертацію про знаменитого безносого поета-лауреата сера Вільяма Давенанта й зародження англійської опери.

Шор також працює редактором журналу Elephant.

Перші хвилі митців, які практикували апропріацію, відмовилися від «я» традиційного авторства, і їхні роботи часто трактували як потужні політичні й провокативні висловлювання у відповідь на панівне мас-медійне середовище. Яскравий приклад – серія Марти Рослер «Війна з доставкою додому» (1967 – 1972), де фото солдатів, які воюють у В’єтнамі, різко контрастують із фотографіями охайних віталень із журналу House Beautiful. Однак за минулі десятиліття поява інтернету докорінно змінила медійне середовище, темпи апропріації зросли в тисячу разів, а стосунки  між присвоєним матеріалом і митцем, який його присвоює, стали відверто суб’єктивні й індивідуально експресивні. Я – це на сто відсотків я, коли випробовую свій смак, копіюючи і схрещуючи роботи інших.