Олексій Шендрик. Останні китобої на Місяці

Географія поезії Олексія Шендрика — від залитого сонцем іспанського півдня до північних оболонських набережних, у сутінках яких можна зустріти самотнього Маркеса. Мандри його завжди з півночі на південь, до сонця, до червоних індіанських облич, до музикальної мови і спалахів пристрасті. Пробиваючи гострим мачете холод невибагливої реальності, відшукуючи в обличчях ужгородських циган риси давно забутого похованого на кратері Місяця досвіду. Реконкіста відбувається тут і зараз. Вона не визначена у часі, бо існує поза ним. Це Повернення до тепла і світла. Це Подорож, під час якої важливо не здобути щось, а за будь-яку ціну уникнути втрати. Зелені мапи наших міст вкриваються плямами пролитого мате, коли ми дозволяємо магії слів зачаровувати себе. Час іти, лишивши позаду минуле. Час ковтнути легкості Півдня.

Вальпараїсо

я не люблю подорожувати

бо знаю що на мене чекає моє Вальпараїсо

я ніколи його не бачив

бо певен що очима його не збагнути

я лише чув як хвилі Тихого океану

б’ються об кам’яні пірси

залишаючи на моїй шкірі

сліди від морської піни

Вальпо

Вальпо

кричатимуть воскреслі конкістадори

і місіонери що пахнуть вітром Атаками

з гір збігатимуть індіанці

в чиїх сагайдаках

стукатимуться стріли зроблені з фотоплівки

і стрілятимуть у цих непроханих гостей

поки режисер жорсткої фантасмагорії

яка проектується у моєму черепі

не скаже стоп

Вальпо

Вальпо

кричатиму я зі своєї півкулі

підіймаючись на милицях

на поверхню своєї помірної реальності

здіймаючи хмари сірого туману

в якому тонутимуть каравели і танки Піночета

відкриваючи мені шлях

до осяяного хворобливими мріями Вальпараїсо

жодному літакові не вистачить палива

щоб долетіти до Вальпараїсо

жодному вітрильнику не вистачить вітру

щоб доплисти до Вальпараїсо

жоден автобус не набере пасажирів

щоб доїхати до Вальпараїсо

до мого Вальпараїсо

якщо ж я коли-небудь вирушу до цього міста

то зроблю це на колісниці

зробленій із паперу

кулькових ручок

текстових редакторів

та іншого письмового приладдя

інакше

мої очі затулять мухи

і я так і не побачу Вальпараїсо

мої вуха закриють кульки зі снігу

і я не почую Вальпараїсо

моя шкіра вкриється хітиновим панциром

і я не доторкнуся до Вальпараїсо

Вальпо

Вальпо

кричатиму я

дописуючи останню літеру