Макс Бральє. Останні підлітки на Землі і Парад зомбі

Хлопчик Тісту живе щасливо. Його батьки дуже заможні люди. Синочка люблять понад усе на світі. Тато – власник гарматного заводу. Їхній особняк розкішний. Повно слуг. Коли Тісту йде вперше до школи, ситуація змінюється. Батько мріє дати синові відповідну освіту, аби він потім став власником гарматного заводу. Проте Тісту забирають зі школи, бо він постійно спить на уроках. Тато вирішує навчати сина «натуральним» способом, тобто на життєвих прикладах. Стається диво. Усе, до чого торкається хлопець пальцями, проростає квітками, розмаїтими рослинами. Збагнувши свою силу, Тісту змінює світ на краще. Врешті-решт квітки виявляються потужнішими від гармат. Щастя людини в іншому вимірі – в духовному багатстві. Твір-казка адресується не тільки дітям, але також і дорослим.

З’явилася між дерев гліцинія дивного виду, яка переплелася з хмелем. Окрім цього гліцинія росла горизонтальними рядами. Вона міцно впиралася в один стовбур, простягалася, схоплювала другий стовбур, обвивала його тричі, зав’язувала вузол, а тоді пнулася вище.

Диво сталося пізніше, коли гліцинія розквітла. Можна було подумати, що з неба спадає блідо-рожевий потік.

─ Якщо пан Вус там на небесах, про що говорять дорослі, ─ звірявся Тісту поні Акробату, ─ він скористається драбиною і зійде вниз. Миттю.

─ Гадаю, ти марно сподіваєшся…, ─ зауважив поні.

─ Мені без нього важко… я нічого не знаю…

Драбина продовжувала рости. Журналісти подавали у газетах фотографії цієї драбини, називаючи восьмим чудом світу.

Якщо, дорогий читачу, запитати, які є сім чудес світу, то не кожен відповість. Тож зверніться до батьків. І побачите, чи вони знають!