Макс Бральє. Останні підлітки на Землі

У Різдвяну ніч до маленьких брата і сестри, Тільтіля й Мітіль, приходить Фея і відправляє їх на пошуки Синього Птаха. Вона вручає дітям чарівний діамант, з допомогою якого вони можуть бачити душі предметів, стихій, тварин… Пес, Кішка, Цукор, Хліб, Вогонь, Вода перевтілюються на людиноподібних істот зі своїми звичками, характерами. В товаристві з ними Тільтіль і Мітіль шукають Синього Птаха в Країні Спогадів, Палаці Ночі, Царстві Майбутнього… Переказ у формі прозової казки знаменитої філософської п’єси-казки лауреата Нобелівської премії, всесвітньо відомого бельгійського письменника і драматурга Моріса Метерлінка «Синій Птах» пропонується дітям та юнацтву, а також усім, хто не байдужий до цікавих казок.

Діти вибігли зі схованки за деревом і побігли до будиночка.

– Бабусю! Дідусю! То ми, Тільтіль і Мітіль! Ми прийшли вас провідати! – гукали діти.

– Ви згадали про нас, мої милі! – зраділа Бабуся, цілуючи і обіймаючи онуків. – Які ж ви гарненькі, чистенькі.

Мама добре за вами доглядає. І панчохи цілі. Раніше,бувало, я їх частенько церувала. Шкода, зрідка ви до нас приходите. Ваші відвідини – така радість для нас! Востаннє ми бачились у день Усіх Святих, коли задзвонили в церкві…

– В день Усіх Святих? – здивувася Тільтіль. – Ні, не може бути, ми тоді хворіли…

– Але ж ви думали про нас? – запитала Бабуся.

– Так, – підтвердив Тільтіль.

– Щоразу, коли ви про нас подумаєте, ми прокидаємосьі бачимо вас, – сказала Бабуся.

– Ви багато часу спите? – поцікавився Тільтіль.

– Так, спимо немало і прокидаємось, коли хтось із вас, живих, подумає, згадає про нас, – пояснив Дідусь.