Оксана Кротюк. Песик Чапа

Продовження серії «навіженого» фентезі «Черептон Крутій» від Дерека Ленді!

Ось уже рік, як Стефані Едглей відмовилася від звичного підліткового життя. Замість вечірок — бійки зі створіннями темряви, замість нових суконь — незамінний чорний костюм, а замість ґаджетів — сила чотирьох стихій. Тепер вона — Валькірія Веремія, напарниця єдиного у світі детектива-скелета Черептона Крутія. І цього разу в них особливий суперник — жорстокий злочинець барон Мстивослав. «Завдяки» йому ожила мумія, зібрана з останків найжахливіших міфологічних істот, містом розгулює ціла армія вампірів, а наш світ ось-ось захоплять Безликі…

Валькірія Веремія врізалась у поруччя і, не в змозі спинитися, перечепилася через них та з наляканим зойком зникла з краю будівлі.

Висока й гордовита церква здіймалася над Дубліном. Свіжий нічний бриз доносив уривки сміху, що лунав на вуличці внизу. Падіння з покрівлі буде довгим.

Чоловік у пошматованому пальті підійшов до краю даху та визирнув звідти з пихатою посмішкою.

— Це чисте знущання, — мовив він. — Хіба вони не знають, наскільки я небезпечний? Я ж бо дуже, ду-у-уже небезпечний. Я — вбивця. Тренована машина для вбивства. А вони відправляють тебе. Дитину.

Валькірія відчувала, як слабне її хватка на поруччі. Вона пропустила повз вуха базікання чоловіка, який громадився над нею, і почала роззиратися в пошуках бодай чогось, за що можна зачепитись. Дівчинка дивилася в усі боки, але не вниз. Унизу шуміла вулиця, там на неї чекали довге падіння і раптова зупинка. Їй не хотілося дивитися вниз. Наразі взагалі не хотілося робити нічого, що пов’язане зі словом «вниз».