МИТР. КАЛЛІСТ (УЕР). Православний шлях

Владика Калліст вважає цю книгу «катехізисом для дорослих». У ній систематично викладено основи православного віровчення і, водночас, вона дає набагато більше, аніж катехізис. Недаремно стільки разів багатьма мовами вона перевидавалася в різних країнах Європи, стаючи путівником для тих, хто відкриває для себе, що «бути християнином — означає бути мандрівником». До того ж мандрівником на шляху, який не є езотеричним знанням, який відкритий для кожного, хто готовий стати на нього. «Дороговкази, які ми перейняли від інших, ніколи не зможуть передати того, чим є насправді цей шлях… Кожен особисто покликаний перевірити те, чого він навчився… Ніхто не може стати християнином другого сорту».

Смисл богословських понять розкривається лише тому, хто намагається жити ними — ось головна думка книги. «Християнство, — пише Владика Калліст, — більше, ніж учення про світобудову, більше, ніж послідовно викладена теорія… воно — спосіб життя у найглибшому і найповнішому розумінні цих слів… Христос не сказав: „Я — стародавня традиція“; Він сказав: „Я — Життя“». Він переконливо показує, як у вченні та в діянні Православної Церкви поєднуються такі, здавалося б, протилежні полюси — звитяга та смирення, жага до пізнання — і „шлях незнання“, як окремі неповторні стежки збираються врешті-решт у єдиний Шлях до найвищої зустрічі. Той, кому поталанило стати на цей Шлях — водночас і послідовник святоотцівського Передання, і першопроходець.

Є лише один шлях пізнання справжньої природи христи­янства. Ми повинні ступити на цей шлях, довіритись цьому способу життя, і тоді ми почнемо бачити самі. Поки ми за­лишаємось осторонь, то не можемо всього як годиться розу­міти. Звичайно, перед тим як почати, нам потрібні вказівки, ми повинні знати, яких дороговказів шукати, і мусимо мати супутників-провідників. Дійсно, без них навряд чи можливо розпочати мандрівку. Але вказівки, дані іншими, ніколи не мо­жуть передати того, що являє собою цей шлях; вони не можуть замінити безпосереднього особистого досвіду. Кожний покли­каний сам перевірити те, чого його навчили, кожний мусить пережити Традицію, яку він дістав. Митрополит Московський Філарет сказав: «…Символ віри не може бути вашим, якщо ви не пережили його». Не можна вирушати в цю важливу подорож, сидячи у м’якому кріслі. Не можна бути християнином з чужих слів. У Бога є діти, але немає онуків.