Наталія Царенко. ШКОЛА? ШКОЛА! ШКОЛА…

Книжка «Економічна політика російського правительства супроти України в 1710–1730-х роках» написана на початку ХХ століття і присвячена подіям 300-літньої давнини — буремному та трагічному періоду історії козацької держави перед остаточним поглиненням її імперією. На жаль, описувані автором події ґрунтуються на проблемі, яка для нашої країни є позачасовою — Російська імперія у будь-якій зі своїх іпостасей не може змиритись з незалежною Українською державою та не бачить свого існування без українських земель.

Роздуми Івана Джиджори та зроблені ним висновки набувають надзвичайно актуального звучання саме сьогодні, коли Україна стоїть перед найбільшими за часи Незалежності викликами.

Дискусійні моменти з цього приводу полягають у неоднозначності оцінки суперечливих подій та явищ в українсько – російських відносинах першої половини XVIII ст.: здебільшого в російській редакції це й нині трактують як «чистої води» меркантилізм, в українській — як свідому імперську політику руйнування засад національної економіки. Меркантилізм не заперечує руйнацію національної економіки, і навіть одне логічно перетікає в друге. Козацька Україна не була вповні самостійною державою, а залишалася у складі Російської, яка нестримно переростала в імперію. Без зайвої для науки політичної заанґажованості та ідеологем об’єктивно можна твердити: наявні поєднання, взаємопов’язаність і взаємозумовленість політики як засобу для досягнення певної мети з меркантилізмом та через меркантилізм. Зрештою, в усі часи політика була найбільш концентрованим виявом економіки.