Леся Воронина. Таємне Товариство Блазнів, або Балансування на краю прірви

Спершу Крістофер думав, що він звичайнісінький хлопчик, якому сняться незвичайні сни. Як тільки він заплющував очі, починалися дивовижні мандри в інші світи. Там у нього з’явилися справжні друзі: добродушний Такрой і дивна дівчинка, яка називає себе богинею Ашет, а ще дикий кіт Трогмортен. Що чекає на Крістофера у наступному сні, окрім цікавих та небезпечних пригод ціною в наступне життя? І що пов’язує його насправді з тими дивними снами та Крестомансі, якого називають найсильнішим чародієм усіх паралельних світів?

«Дев’ять життів Крістофера Чанта» — чергова книжка із серії фантастичних романів відомої британської письменниці Діани Вінн Джонс.

«Це було за рік до того, як Крістофер зізнався хоча б комусь про свої сни. Так сталося тому, що він мешкав здебільшого у дитячій — на горішньому поверсі великого лондонського будинку, і няні, які його гляділи, змінювалися щокілька місяців.

Він рідко бачив своїх батьків. Коли Крістофер був маленький, він боявся, що може одного дня зустріти Татка десь у парку і не впізнати його. Крістофер мав звичку вклякати біля поруччя сходів, позираючи униз, — у ті з небагатьох дні, коли Татко приїздив додому з ділового центру Лондона раніше, ніж Крістофера відсилали до ліжка, — в надії закарбувати в пам’яті Таткове обличчя. Все, що йому вдалося, — побачити збоку й здаля постать у сюртуку з великими гарно зачесаними чорними бакенбардами, що передавала лакеєві високий чорний капелюх, а потім, коли Татко швидким кроком заходив під сходи й зникав із поля зору, — дуже охайний білий проділ у чорному волоссі. Крістофер мало знав про Татка, крім того, що той вищий за більшість їхнілакеїв.».