Дмитро Вербич. Точка неповернення

Багато ілюстрована книга про одного з найвидатніших українських графіків і малярів другої половини ХХ й початку ХХІ століть Василя Лопати містить біографічні дані про його динамічне, цікаве й повчальне для нинішнього періоду розвитку української культури життя. Знищене, доведене до крайнього зубожіння село на Чернігівщині — це дитинство майбутнього майстра. Художній інститут та аспірантура в Києві під керівництвом відомих професорів і академіків Касіяна й Дереґуса — це роки становлення його таланту. Утвердження національної тематики в книжковій і станковій гравюрі у період нечуваної русифікації України 80–90-х років — це тяжка сізіфова праця, боротьба проти консерватизму й реакційних тенденцій у «соцреалістичному» радянському мистецтві.
Здобуття «нового дихання» після унезалежнення України, звеличення християнської й національної ідеї — це дев’яності роки. Подиву гідна праця над оформленням банкнот національної валюти України — гривні. Нарешті, оселення 1994 року на протилежному від України боці земної кулі, у США, в м. Сан-Франциско, де Василь продовжив натхненну працю для прослави України. Дослідження життя й творчости Василя Лопати супроводжується детальним фаховим аналізом його серій, циклів і окремих творів графіки та малярства.

По правді, шляхи Божі незбагненні. Якби хто сказав цьому хлопцеві, який виглядав із-за печі убогої напівзамерзлої хати, що мине лише трохи часу і він ілюструватиме твори національної та світової класики, виконає унікальну серію портретів митрополитів, оформить банкноти Української держави, — цей розумний, але знедолений хлопець подумав би, що йдеться про Тома Сойєра, Гека Фіна, Робінзона Крузо — про кого завгодно з улюблених ним героїв, лише не про нього!