Анна Лачина. Украдений цвіт

У другій книзі трилогії на двох сестер чекають пригоди — захопливі й романтичні, але водночас небезпечно-детективні. Жасміна, студентка медичного, вирушає з друзями до Греції на відпочинок. Тим часом її молодша сестра Ружа вперше без супроводу дорослих їде в паломницьку подорож, що стане для неї незабутньою із зовсім несподіваних причин. Що ж може статися серед давніх руїн та мальовничих краєвидів? Як здолати нездоланні випробування? Чи зможе любов урятувати від небезпеки?

Машина поїхала. Ружа зиркнула на годинник. За півгодини її легковажна сестра сяде в поїзд, і її не буде більше місяця. Вона така закохана в цього хлопця, хоча нізащо в цьому не зізнається. Навіть сама собі. Це небезпечно. Красиві хлопці взагалі небезпечні. А цей особливо. Жаська сама казала, що це звабник. Напевно, йому треба лише одне. Це ж неможливо, щоб Жасміна йому подобалася. Невисока, волосся непевного кольору, як мокрий пісок, та ще й окулярниця…

«Ми всі такі некрасиві, — розпачливо подумала вона. — Це все насмішка батьків, які мали зупинитися вже одразу після Жасміни, проте вони привели в цей світ аж п’ятьох потворних доньок! Єдиний вихід — зачинитися десь у монастирі, де ніхто нас не зможе побачити».

Ледве вона про це подумала, як перед її очима повстали всі оті гори, ліси, морські пляжі, яких вона ще не встигла побачити і які назавжди залишилися б для неї недосяжними. Ні. У монастир — ні! Принаймні не зараз. Краще вже якась чернеча обитель десь у горах. Або на безлюдному острові. О! Це було б те, що треба! Тільки… отак… самій?