Софія Прокоф'єва. Улюблена книга дитинства. Маленька принцеса

До збірки увійшли всесвітньо відомі казки, що стали улюбленими для багатьох поколінь маленьких і дорослих читачів. Прикрашені сучасними малюнками та виконані в новому переказі, оповідки про допитливе слоненя, хитрого краба, гонорову кішку, горбатого верблюда та інші вкотре захоплять уяву своїх шанувальників!

Для дітей молодшого шкільного віку.

Чому у слона такий хобот

[…] Слоненя, трохи відступивши, дуже ввічливо промовило:
— Перепрошую. Чи не траплялося вам, бува, бачити десь тут поблизу Крокодила?
Тоді Крокодил (ти ж пам’ятаєш, моє серденько, — то був саме він!) ще раз кліпнув оком та витяг свого хвоста з води. Слоненя дуже ввічливо відійшло ще трошки назад, бо не хотіло знову дістати ляпаса.
— Підійди ближче, моя крихітко, — ласкаво мовив Крокодил. — Чому ти мене про це питаєш?
— Вибачте, — сказало наше Слоненя, — але всі мої родичі, всі мої дядьки й тітки, а їх у мене чимало, повірте, — усі завжди лупцювали мене за мою невгамовну цікавість.
Навіть Плямистий Скелястий Пітон ляснув мене своїм лускатим хвостом доволі боляче, і мені не хочеться, щоб ще й ви почали мене лупцювати, як вони.
— Повір, я не стану давати тобі жодних стусанів! Не бійся й підійди ближче, моя крихітко, — сказав Крокодил, — бо я ж саме і є той Крокодил, якого ти шукаєш. — І взявся лити крокодилячі сльози, доводячи, що він і справді Крокодил.
Слоненя неймовірно зраділо, в нього аж подих перехопило, воно підступило ближче й вигукнуло:
— Це ж саме вас я так довго шукав! Тож скажіть мені, будь ласка, що ви їсте на обід?
— Підійди ще ближче, моя крихітко, — промовив Крокодил, — я відповім тобі на вушко.
Слоненя підійшло ближче й наблизило голову до смердючої, величезної, ікластої крокодилячої пащі. А безсовісний Крокодил тоді, моє сонечко, ухопив його за носика, який, як ти пам’ятаєш, до цього самого тижня, до цього самого дня, до цієї самої години, до цієї самої хвилини був не більший за черевик (хоча й набагато корисніший).
— Мені здається… — сказав Крокодил, і сказав він це крізь зуби, ось так: — Мені ждаєтьшя, шчо шьогодні у мене на обід буде отше шмачненьке Шлоненятко!..