Ольга Кобилянська. В неділю рано зілля копала

Нова книжка Андрія Любки «У пошуках варварів» – це розповідь про землі й народи між Одесою та Трієстом, про краї, де починаються й не закінчуються Балкани. Це приватний щоденник численних подорожей до популярних місць, столиць, але також до загублених у часі й просторі провінцій та невизнаних республік. Чому серби не люблять хорватів, а словенці не вважають себе балканцями, як Дунай не лише ділить, а й сполучає Європу, де й коли македонські даїшники видурюють хабарі, в яку дівчину з Бухареста автор міг би закохатися, скільки можна випити ракії в Сараєві й узо в грецькій таверні – про це та інше Любка розповідає інколи з гумором, а інколи й по-науковому ретельно, долає кордони і ставить під сумнів стереотипи, знайомиться й свариться, шукає нічліг і вдає із себе словака – одне слово, робить усе, що й треба робити, шукаючи варварів.

«Нема для подорожування гіршого транспорту за літак. Він, щоправда, швидкий, комфортний і – якщо зважити на співвідношення відстані й часу в дорозі – навіть недорогий. Та йому бракує найголовнішої принади мандрів. Власне процесу подорожування.

Літак пролітає над усім, що ти можеш побачити і відчути, переносить тебе з однієї точки в іншу, позбавляючи нагоди насолодитися самою дорогою. А шлях, пригоди, пережиті під час подорожі, втома й химерні сни, що ми їх бачимо в дорозі, почуті мови й жарти, їжа, яку споживаємо, і вода, яка втамовує нашу спрагу, пейзаж навколо нас, поява й зникання видів рослин, густина повітря й прохолода ранків, – усе це важливіше за сам пункт призначення».