Васьків Микола. Відлуння. Поезія у перекладах Павла Мовчана

«Аврора та інші принцеси» — чотири казки про чотирьох різних дівчат, кожна з яких — принцеса. У чомусь вони схожі, а в чомусь — дуже різні. Кожній із чотирьох героїнь присвячено окрему історію, бо кожна із них — яскрава й оригінальна, творча і смілива особистість. Кожна створює навколо себе незвичайну, часом химерну атмосферу. Одна — смілива, інша — розсудлива чи, навпаки, готова ризикувати. А от чим і заради чого, ви довідаєтеся, прочитавши книжку казок «Аврора та інші принцеси» від початку до кінця. І напевне зможете відчути себе принцесою.

«Колись у давнину поряд із кожною людською домівкою жив дракон. Він ловив жаб і мишей, низько пролітаючи над обійстями, садками і городами. Цілу зиму оберігав домівку від недобрих новин і чужинців. Деколи ненадовго зникав за горами, що синіли на обрії, а повертаючись, приносив немовлят. Навесні — дівчат, а з літа до перших морозів — хлопців. Приносити дітей взимку якось не було заведено.

Тоді пра-пра-прабабусі Аврори були ще зовсім молодими і нетерплячими. Вони тільки й чекали, коли їхній дракон полетить у синю далечінь, аби принести згорток із дівчинкою чи хлопчиком.

А от бабуся і мама Аврори з’явилися на світ уже тоді, коли на драконовій вербі оселився лелека. Про його колишнього господаря лишалися тільки спогади. Гніздо лелеки було меншим за драконове. І зимувати він відлітав кудись на південь. Оселі не охороняв, бо для цього на подвір’ї з’явився великий кудлатий пес. Але оберігав від зла думки господарів і немовлят приносив усім, хто на них чекав. Від весни і до першого золотого листочка».