Васьків Микола. Відлуння. Поезія у перекладах Павла Мовчана

Мії ніколи нудьгувати. З однокласником Матвієм та його молодшим братом Людожерчиком вони постійно потрапляють у пригоди. І цих пригод стає ще більше, коли на порозі Міїної з Дідусем квартири з’являється незнайомець — її тато. Настороженість змінюється захватом — виявляється, тато працює в астрономічній обсерваторії! А значить, Мія, Матвій і Людожерчик теж одного дня зможуть туди потрапити.

Але чи це справді так? Читайте у дотепній повісті Олі Русіної «Мія і місячне затемнення», сповненій кумедних витівок і жартів.

«Мія іноді думала, що, коли доля вирішувала, як розселити купу людей в їхньому дев’ятиповерховому будинку, все переплуталося, і так одні помешкання виявилися напхані під зав’язку, а інші — майже порожні. У своїй трикімнатній квартирі вона жила удвох із Дідусем. Зате у точнісінько такому ж помешканні з Матвієм жили ще його молодший брат, мама, тато і двоє равликів в акваріумі. У равликів була квартира в квартирі із власним басейном.

Мія завжди вважала, що саме тому вони з Матвієм і стали найкращими друзями: вони чудово одне з одним ладнали, а кількість людей, які жили з ними, можна було розподілити між їхніми помешканнями так, аби ніхто нікому не заважав».