МИТР. КАЛЛІСТ (УЕР). Внутрішнє царство

Єпископ Калліст (Уер) народився у Великобританії у 1934 р., викладає в університеті Оксфорда і очолює там православну парафію Константинопольського патріархату.

Книга «Внутрішнє Царство» відкриває шеститомне зібрання праць автора. Вона містить статті, в яких цікаво та глибоко викладені основи православного вчення про Бога і людину. Академічно витримані, натхненні справжнім молитовним досвідом, твори Владики Калліста допомагають читачеві творчо здобувати відповіді на протиріччя і шукання сучасного світу. Причому на доступних сходинах до такого співміркування із автором здатна стати не лише людина Церкви, а й просто будь-який щирий паломник на шляху до Істини.

Перед читачами «Внутрішнього Царства» розкривається в усьому розмаїтті життя Церкви в Духові Святім — її Отці: святі, мученики, подвижники, юродиві — живий ланцюжок, який не замикається «десь там у надрах історії», а поєднує, за словами Владики Калліста, час і вічність, житття теперішнє з «життям грядущого віку». Для автора духовне життя проявляє себе у людській творчості у різних її формах, тому серед співзапитувачів та співрозмовників автора поруч із свв. Григорієм Ниським, Серафимом Саровським і Силуаном Афонським — Клайв Льюїс, Томас Еліот і Федір Достоєвський. Центральну тему цієї книги, яка об’єднує різні за змістом і жанрами тексти, ми зможемо чи не найдостеменніше визначити словами улюбленого автором прп. Ісаака Сиріна: «Що таке милостиве серце? Спалахи людської душі за все сотворене…»

Статті, вміщені в цій книзі, писалися протягом тридцяти років. Вони розраховані на різного читача, але всі так чи інакше пов’язані з темою внутрішнього Царства. Я веду в них розмову про покаяння або «зміну розуму», з яких починається подорож до себе (розд. III), про значення чуда і мовчання, що спов­нюють нашу молитву, коли ми шукаємо Царство всередині себе (розд. IV–VII), про нашого духовного наставника, який супроводжує нас, коли ми розпочинаємо наше сходження вглиб і вгору (розд. IX), про мучеників і юродивих у Христі, які є благословенними свідками Царства «не від цього сві­ту» (розд. VIII та X), про час як таїну вічності, що позначає це внутрішнє Царство (розд. XI). І оскільки внутрішнє Царство і Царство прийдешнього віку мають однакову суть, я говорю також про смерть, про воскресіння, про остаточне й всесвітнє повернення до Бога (розд. II і XII).