Лаура Сінтія Чурняускайте. Звільніть золоте лоша. Ковзанка

Дивовижна сімейна сага з присмаком магічного реалізму розповідає про життя чотирьох поколінь однієї родини на маленькому острові Кастелламаре біля узбережжя Сицилії. Доктор Амедео Еспозіто, підкинутий колись немовлям у сирітський притулок у Флоренції, прибуває на Кастелламаре в пошуках роботи. Там він знаходить друзів, сім’ю і дім. Амедео поселяється в закинутому барі «Дім на краю ночі». Хоча тутешні жителі вважають цю будівлю проклятою, це місце відродиться і стане серцем острова, де можна обговорити всі події малого і великого світу за порцією limoncello. Разом з іншими мешканцями Кастелламаре родина Еспозіто переживе Велику депресію, фашистський режим, світову війну, велику модернізацію і фінансові кризи. Людей на крихітному клаптику суходолу не оминуть жорстоке суперництво, таємні інтриги і любовні страждання, та врешті завжди підтримає вірність — найближчим людям і своєму острову, яка винагороджується невеликими, проте вкрай потрібними чудесами…

Його розбудило шкряботіння по віконниці. Значить, він спав.
— Дитина підходить! — закричав хтось. — Signor il dottore! Спросоння і з переляку йому здалося, що кричать про
його дружину, тож він підхопився, заплутавшись у ковдрі дорогою до вікна, і лише потім згадав, що вона спить біля нього. У вікно зазирало бліде, ніби місяць у темряві, обличчя одного з селян, Ріццу.
— Дитина signor il conte. Чия ж іще?
Щоб не розбудити дружину, він посунув до вхідних дверей. Місячне сяйво заливало подвір’я і надавало знайомій
картині дивної ясності. Навіть Ріццу не був схожий на себе.
Селянин виструнчився перед дверима у своєму недільному жилеті та краватці так, ніби костюм дерев’яний і його до
чоловіка прибили гвіздками.
— Це якась помилка, — сказав лікар. — Я не мав вести ці пологи.
— Але signor il conte особисто наказав мені привести вас.
— Мене не попереджали про те, що викличуть на пологи до la contessa 3. У неї була власна акушерка, яка стежила за
її вагітністю. Мабуть, д’Ізанту хотів, щоб ви покликали її.
— Ні, ні, повитуха вже прийшла. Граф хоче бачити вас теж. Це терміново, він сказав. — Ріццу виструнчився ще
більше, гордий важливістю власного повідомлення. — Ви підете? Просто зараз?
— Моя дружина теж вагітна, і дитина ось – ось повинна народитись. Я б не хотів бути далеко від дому, якщо цього
можна уникнути.
Але Ріццу не міг облишити свою місію.