Чого навчали на перекладацькому фестивалі Translatorium №2

«TRANSLATORIUM» — фестиваль, що другий рік поспіль збирає перекладачів у Хмельницькому та створює для них острівець фахових розмов, майстер-класів та презентацій. Цьогоріч фестиваль розпочався 28 вересня, а завершився у професійне свято, День перекладача, 30-го вересня.

Головними організаторками фестивалю є членкині перекладацької групи «VERBація» (Тетяна Родіонова, Вероніка Ядуха та Юлія Дідоха), які заручилися підтримкою Управління культури та туризму Хмельницької міської ради, Міжнародного фонду «Відродження», Українського культурного фонду, що дозволило залучати більше компетентних спікерів до дискусій та обговорень актуальних питань швидкості, якості та роботи над перекладами.

Цьогоріч фестиваль доповнився новими форматами, чим розширив простір щирості і відкритості для неформальних розмов про переклад.

Зберігати «вірність» чи «близькість»?

Виступ Нелі Ваховської базувався на досвіді власних перекладів, а тому перекладачка впевнена, що у кожному перекладі все одно залишається тінь перекладача:

«Як би близько до автора не намагатися передавати текст, у будь-якому перекладі присутній сам перекладач».

Наприкінці лекції підключилася Тетяна Некряч і почала заперечувати, мовляв кожен перекладач має злитися із автором, тобто особистість перекладача має мінімально себе проявляти.

Неля Ваховська переконана у протилежному: перекладач саме крізь призму особистого сприйняття транслює текст, тобто перекладений текст насправді є окремим у будь-якому випадку.

Неля зачитувала приклади перекладених текстів, де не було помітно особи перекладача, та навпаки — трансформовані тексти, на базі яких намагалась пояснити, що  особа перекладача впливає на текст у будь-якому разі. Лекція переросла у дискусію і набула неочікуваної динаміки.

Що потрібно знати перш, ніж перекладати комікс?

Не менш динамічно минув і двогодинний воркшоп із перекладу коміксів у навчально-виробничому корпусі ХНУ, оскільки спікерки Ярослава Стріха та Марія Шагурі не просто розповідали, але й дали змогу трішки позмагатися учасникам заходу.

Адаптація перекладу для коміксів потребує уваги перекладача не тільки до сенсів, а й до графічного зображення та, чи не найголовніше, розміру словесної хмаринки, оскільки будь-яка її зміна: чи то збільшення, чи перенесення у самому місці картинки, змінює  як факт вартість видання перекладу, адже це додаткова робота для ілюстраторів.

Читайте також про свіжі українські комікси.

Досить неформально і на власному прикладі учасники пояснювали, яким має бути взагалі текст, яка оптимальна його величина, які саме там мають бути літери, намагались пояснити чому бабл (словесна хмаринка) така важлива щодо її вигляду та розташування.

Найцікавіше, що кожен новий кейс Ярослава та Марія підкріплювали прикладами, до яких мали змогу долучитися усі присутні. На проекторі виводили зображення англомовного коміксу, що давало змогу безпосередньо усім долучатися до перекладу.

Деякі варіанти відвідувачів воркшопу Ярослава та Марія сміливо назвали навіть кращими за власні.

Часто перекладати комікси — це неначе розгадувати кросворд. Адже завдання перекладача — зберігати всі сенси, а тому, коли в коміксі використані абревіатури з позначенням слова, до прикладу «D.E.A.T.H», то перекладати їх треба з тією ж кількістю літер.

До завершення воркшопу інтерактивність не зменшувалася, бо наприкінці увімкнули колискову «Hush Little Baby», яку всі перекладали, а за найкращий, на думку Ярослави та Марїї, переклад, дівчата подарували комікс.

Як перекладач проживає від початку перекладу до виходу книги?

Такі фестивалі є оазою для спілкування в ареалі людей, які періодично працюють разом над своїми проектами. Так, вперше після виходу книги Курта Воннеґута «Буфонада, або Більше не самотні» тут побачилися її перекладачка Тетяна Некряч та видавець Роман Малиновський.

Презентація книжки була дуже насиченою, адже, починаючи із простого пояснення, чому саме Воннеґут, добралися до деталей видавничого процесу  –  про все учасники розповідали напрочуд натхненно у переповненій залі книгарні «Є» у Хмельницькому.

Саме неповторний стиль тексту, де автор заграє з читачем та велика кількість самоіронії  —  це були виклики,з якими перекладачка ділилася  найтеплішими спогадами.

Дуже цікаво було почути з точки зору перекладачки про боротьбу із редактором тексту, адже на презентації зазначили, що  роман редагувався довше, аніж перекладався.

Оскільки редактор тексту, Ярослав Довган,  —  людина з канонічним підходом до вичитки тексту, тому часом прискіпувався до деталей, де Тетяна Некряч була впевнена на всі сто.

Результат такої тривалої роботи охочі могли придбати у вигляді книги, яка вийшла нещодавно, та підписати її у перекладачки.

Читайте також про базу перекладачів та перекладачок, що здійснюють переклад з української та на українську – Ukrainian Book Translators Base.

Що потрібно знати перекладачеві перед укладанням договору?

Велику аудиторію у другий день фестивалю зібрала також і розповідь Нелі Ваховської про гонорари та договори у роботі перекладача. Вона презентувала напрацювання робочої групи «Перекладачі в Дії» щодо гонорарів у різних видавництвах.

Найперше, що здивувало  –  разюча різниця між гонорарами у всіх сферах, представлених у результатах дослідження. Різниться ціна на все: перекладати прозу, поезію чи драматургію у художніх текстах, отримувати замовлення від видавництва, з яким уже працювалося чи розпочинати роботу.

На жаль, досі нема усталених норм щодо оплати праці перекладача, а тому кожен видавець чи замовник домовляється із перекладачем по-своєму.

Саме тому Неля наголошувала, що перекладач, передовсім, має знати що і на яких умовах готовий перекладати, а вже тоді обумовлювати їх, хоч тепер і є певні позитивні зміни:

«Частка тих, хто живе тільки з перекладу значно зросла сьогодні в порівнянні із 2014 роком. Тоді перекладачі зауважували, що для доходу з перекладу треба витратити вдвічі більше часу, щоб отримати той самий заробіток. Сьогодні ж переклад все частіше стає основною роботою»,  –  зауважила представниця дослідження  «Перекладачі в Дії» Неля Ваховська.

Що таке інтерсеміотичний переклад?

«Слово в руках майстра може практично все»,  –  такими словами Тетяна Некряч розпочала наступну розповідь у Книгарні «Є»  на тему магії знаків в інтерсеміотичному перекладі.

Усі, хто перекладає з мови на мову, знають, що проблеми не мають ані кінця, ані межі. Тому кожен перекладач вдається до певної трансформаії тексту. Коли ж мовний знак перетворюється в іншу матерію, коли відбувається зміна матерії через вид — з тексту в живопис чи музику, наприклад,  –  то це є основою інтерсеміотики.

Тетяна Некряч надає свої переклади для реалізації режисерами на сцені, що є безпосеренім виявом саме інтерсеміотичного перекладу.

Якщо говорити про мистецтво, то важко вказувати на конкретику, а тому цей вид перекладу не має систематизації та законів. Так і кожна людина трансформує написані літери у певні образи через  власну свідомість, коли сприймає текст.

Часом сприйняття певних образів заважає передати суть, а часом допомагає, тож Тетяна Некряч ділилася власним досвідом сприйняття постановок у театрі, здійснених за її перекладами, а також тим, як відбувається процес розуміння зміни тексту при переході до іншого матеріалу.

Дивіться також відеозаписи лекцій Остапа Сливинського та Ірини Славінської з воркшопу на тему: «Переклад: творчість + контекст».

Як перекладати тексти про культуру й мистецтво?

Другий день фестивалю мав ще одну локацію  –  Хмельницький обласний державний музей. Саме тут розгорнулася дискусія про те, як перекладати тексти про культуру і мистецтво.

Карерина Носко, Ярослава Стріха та Вероніка Ядуха розповідали на прикладі діяльності IST Publishing про переклад теоретичних текстів та відмінність такої роботи від опрацюванням художніх текстів.

«Теоретичні тексти мають свою конкретику, на відміну від художніх, де є багато образів, які можна підкріплювати синонімічніми поняттями, а тому точність і чіткість мають тут свою вагу», –  підкреслила співзасновниця та головна редакторка видавництва IST Publishing Катерина Носко.

Роман Малиновський як модератор заходу підвів спікерок до питання походження та перекладу термінології. Це питання дуже пожвавило присутніх, адже часом перекладачі наштовхуються на те, що перекладу певних понять просто ще не існує, особливо якщо мова йде про переклад текстів про сучасне мистецтво.

Про різні рішення розповідала перекладачка Ярослава Стріха:

«Якщо це вузькоспеціалізований текст, перекладачки часом транслітерують поняття, або ж, якщо можуть підібрати переклад, то просто подають слово з першоджерела у дужках поруч, оскільки науковцям, що прочитають цей переклад, пізніше буде легше працювати з іншомовними колегами».

Торкнулися і питання походження термінів, адже є мови, які активно продукують свої терміни, як от французька чи японська, а є країни, які активно послуговуються англіцизмами. Українська мова перебуває на певному перетині, коли частину термінів запозичують, а іншу частину  –  перекладають. Це вже залежить від кожного конкретного тексту, тобто вибір переважно за перекладачем, щоб такі тексти не звучали геть абсурдно, а з іншого боку, щоб ці тексти стали робочим матеріалом для вузькопрофільної аудиторії, для якої здійснюється переклад.

Читайте також про програму для розрахунку вартості перекладу.

Що потрібно знати перед усним перекладом?

Гумористично та з ентузіазмом Олексій Оболенський розповідав про своє становлення як усного перекладача. Цікавою видалася його думка про те, що «факапи стають факапами тільки тоді, якщо ти вже досягнув успіху».

Усний переклад дуже відрізняється від письмового, як мінімум тим, що має «змогу» упускати до 30% матеріалу.

 

Для такого перекладача важливо добре розуміти тему, орієнтуватися у події, на якій здійснюється переклад та слідкувати за станом свого тіла і мовлення.

Що робити з топонімами і як транслітерувати?

У дискусії брали участь Софія Анжелюк, Ольга Ковальова, Наталія Павлюк, а модерувала Таня Родіонова.

З новаторським рішенням у перекладах були на заході і представниці мультимедійного проекту «Ukraїner». Спікерки наголошували, що переклад та траслітерацію топонімів треба робити, відштовхуючись від українськомовних реалій. На практиці це застосовується під час перекладів лонгрідів та субтирів до відео у матеріалах про екпедицію Україною, які виходять сьогодні вісьмома мовами.

Окремої уваги заслуговує транслітерування, а не переклад, яким його звикли бачити, українських імен російською мовою: «Мыкола» замість «Николай», до прикладу.

Окремої вартісної родзинки заходу додали дві ранкові кави з перекладачем, які проходили на вулиці поруч із кав’ярнею «Feelin’good Coffe – Coffee», де усі охочі могли неформально поспілкуватися із Наталею Семенів у другий день фестивалю та з Олексієм Чупою  –  у третій.

Пригадайте, як пройшов перший фестиваль для перекладачів «TRANSLATORIUM».

Фото: з офіційної сторінки фестивалю у Facebook