Чим помічне читання? Пояснюють учні

Чи дійсно нові форми медіа можуть повноцінно замінити досвід читання? Які навички розвивають книжки? Чи справді ми можемо розвинути їх також і через кіно, музику й інші активності? На ці питання намагається відповісти викладачка школи БеркоШко Валентина Мержиєвська та її учні, які зробили дослідження, проаналізувавши свій власний досвід взаємодії з книжками.

У березні УІК опублікував звіт про дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання». Його поетична назва, як на мене, повністю відповідає його суті  —  це не просто статистичний аналіз, це зріз суспільства. Я прочитала його від першої сторінки до останньої з величезним задоволенням і купою запитів на обмірковування.

На що в моєму житті впливає читання? Здається, що на все. Більше ніж читання в моєму нинішньому житті, мабуть, тільки писання. Чому половина дітей читає, а підлітки у більшості своїй покидають? Чому навіть мої учні, які в 3 класі перечитали всього Гаррі Поттера, зараз майже покинули читання? Де вони добирають ті переживання і роздуми, які я черпаю з книжок?

Щоб якось дати раду з цими запитаннями, я запропонувала десятикласникам БеркоШко (15-16 років) зробити невеличке дослідження.

Спершу ми попросили дорослих людей, які багато читають, відрефлексувати свої відчуття: що їм дає книгочитання? Навіщо вони це роблять? В нас зібралось чимало відповідей. Багато з них повторювались у різних людей  —  отже, дійсно, ці переживання можуть бути властивістю саме читання, а не окремих осіб.

Усі зібрані ефекти від читання ми розподілили за спорідненістю. В нас вийшли такі категорії: 

Кожна категорія містила різні прояви. І тоді ми розпочали обговорення. Впродовж місяця ми обирали певний стан і розбирали, де сучасні підлітки отримують подібне переживання, стан або знання, якщо не через книжки. І що цікаво, виявились такі категорії, які не можна заповнити нічим іншим окрім книжок, але водночас є те, що доступне в сучасному світі, але відсутнє у книжках.

Тож у нас виникло бажання поділитись результатами обговорення.

Уява

Отже, першою категорією, яку ми розбирали, була уява. Книгочитання ґрунтується на уяві  —  зовнішності персонажів, різних локацій, неіснуючих істот, фантастичних світів тощо. Ті галузі мистецтва, які мають візуальну складову (фільми, серіали, комп’ютерні ігри) залишають обмежений простір для уяви, бо багато проявів вже втілені за уявою режисера, художника, костюмера.

Але перше, що назвали підлітки як середовище розквіту уяви, це d&d (Dungeons and Dragons) — різновид словесної (рольової) гри. Важливо, що вона триває довго і має розвинений сюжет. Кожний учасник гри вигадує свого персонажа, приписує йому певні властивості і характеристики. А ведучий  —  плете сюжет, в якому ці всі персонажі взаємодіють. Гральні кубики визначають ймовірність або варіативність подій. Одна гра може тривати багато годин поспіль і продовжуватись від зустрічі до зустрічі. Як це виглядає, можна побачити, наприклад, у серіалі «The Big Bang Theory». 

Також уяву сучасні підлітки включають у комп’ютерних іграх жанру «пісочниця»  —  наприклад Minecraft, де можна розбудовувати свій світ. А також у творчості  —  малюванні, анімації та скрізь, де потрібна імпровізація.

Увага

Тренування здатності зосереджувати увагу під час книгочитання є базовою навичкою для того, щоб не просто механічно з’єднувати літери слова, а слова в речення, а видобувати зміст з прочитаного. За дослідженнями PISA-2018, в Україні чверть 15-річних підлітків не розуміють змісту прочитаного.

Мої учні назвали ті сфери, які в їхньому житті потребують зосередження уваги  —  це розв’язування задач, програмування, обговорення і власні роздуми. Безперечно, ці всі процеси потребують концентрації уваги, але мені здається, вони вдаються тоді, коли ця навичка вже розвинена. А от як її розвивати, як не через читання  —  питання залишилось відкритим.

Спілкування

Далі розглянули категорію спілкування. Як на мене, книжки в цьому сенсі створюють абсолютну магію  —  вони розширюють коло спілкування в часі і просторі. Можна поспілкуватись не лише з людьми з інших культур, з інших «бульбашок», а й з тими, хто давно помер. 

Поява інтернету значно розширила можливості спілкування людей. Раніше воно обмежувалось фізичною доступністю і спорадичним листуванням. У сучасному світі можна підтримувати насичене спілкування з людьми в різних країнах, а через соцмережі можна сконтактувати з тими, з ким не знайомий особисто.

Проте, окрім технічних можливостей, спілкування також потребує певних навичок: вміння висловлювати думку і чути співрозмовника, достатній словниковий запас, відчуття структури мови тощо. Оце все підлітки розвивають на практиці — у живому спілкуванні й онлайн. Добирання словникового запасу — через прослуховування подкастів і Youtube. Читання постів в соцмережах і різноманітних статей в інтернеті ми розглядали окремо від книгочитання, тому вони назвали це також. Але про що я не подумала — це занурення у різні субкультури. Потрапляючи в коло спортсменів, добираєш спортивну лексику, у колі програмістів — ІТ-шну, художників — мистецьку. Сучасний світ полегшив цей доступ та можливість долучатись до різних спільнот.

Самопізнання

Категорія самопізнання складна, бо традиційно в суспільстві не заведено приділяти цьому увагу, виділяти на це час. Навіть на заняття тілом ми вже трохи навчились звертати увагу регулярно  —  здорове харчування, пробіжки, йога, зал  —  у кожного своє. Але рефлексія зазвичай відбувається тільки в моменти криз, коли від цього залежить ухвалення рішення. Цікаво, що у книгочитанні самопізнання проявляється навіть у вмінні вибрати під себе книжку.

Отже, за яких обставин підлітки дізнаються щось про себе: у живому спілкуванні, під час перегляду фільмів і серіалів, у психолога. Також назвали — аналізування своїх помилок і життєвих історій друзів, але я розумію, що це вже передбачає розвинену навичку, а не її напрацювання.

Дуже цікавим підпунктом цього розділу було «відчуття не змарнованого часу». У згаданому на початку статті звіті було зазначено, що ті, хто читають, мають стійке переживання, що це «не дарма». Так от, мої учні відчувають, що не згаяли час, якщо вони опановують щось нове, рухаються до досяжної, важливої мети, займаються творчістю та фізичним розвитком, роблять суспільно корисні та родинні справи й загалом втілюють те, чого насправді хочеться.

Насолода

Під час опитування ми виявили чимало читацьких насолод — від смакування гри слів, здивування поворотами сюжету, кайфування від подорожей крізь світи до задоволення володіння книгою. Більшість альтернатив насолодам книгочитання для підлітків лежить у сфері комп’ютерних ігор, фільмів, музики. Сучасні комп’ютерні ігри часто вже справді є витворами мистецтва. 

Ми знаходили кумедні паралелі. Наприклад, коли мені було 16-17 років вийшла серія книжок Анджея Сапковського «Відьмак», і я читала їх із задоволенням. А зараз мій син в цьому ж віці проходить комп’ютерну гру «Відьмак» за мотивами цієї книжки. І ми зіставляємо враження.

Дуже багато спільного, але є й відмінності. Скажімо, в моїй уяві Йєніфер мала мої риси зовнішності, а він  —  може впливати на розвиток сюжету. Оця можливість бути активним учасником подій, а не лише спостерігати й відчувати, а також задоволення від вдалого виконання місії,  —  це те, що дозволяє пережити комп’ютерна гра, але не може запропонувати книжка.

Знання і мислення

Для отримання знань ми дійсно зараз маємо чимало інструментів — відеокурси, блоги, подкасти, записи лекцій. Аудіокниги ми вважали за книжки, оскільки байдуже, в якій формі отримувати інформацію. Аудіо, електронна чи паперова – книжка має свою тему, обсяг, структуру і вплив на читача. Підлітки схильні шукати людину-носія знання і вчитись у фахівця. Хоча книжки дають можливість навчатися у тих людей, до яких немає прямого доступу. Також вони дуже покладаються на практику. Замість опанування теорії за книжками, вони схильні йти власним шляхом спроб і помилок. З одного боку це надійно  —  свій досвід справді дає впевненість, але з іншого боку  —  навіщо кілька разів проходити один і той самий шлях, якщо вже хтось ним пройшов і навіть його описав?

Мислення

Переходячи до мислення. Колись почула одну цікаву думку, що розвиток мозку й абстрактного мислення ґрунтується на декодуванні символів. Розпізнавання цих дивних кривульок, відстеження їхніх послідовностей, здатність якимось незбагненним чином перескочити від трьох позначок «к», «і», «т» до образу муркотливого ссавця. З очевидністю, аудіокниги, подкасти і відео оминають цей момент. А де ж він присутній? Ми знайшли такі варіанти: математичні символи, програмування, нотний запис, дорожні знаки, шифрування (наприклад, у квестах), розгадування головоломок, вправи на логіку, смайлики. Якщо знайдете ще — пишіть.

Ознакою сучасного покоління часто називають кліпове мислення — швидке перемикання між різними джерелами інформації та уривчастими, не пов’язаними сюжетами. З одного боку це дозволяє захиститись від інформаційного перевантаження, але водночас зумовлює нездатність осмислювати великі за обсягом тексти, тривалі відтинки часу і навіть власний життєпис. Ми з підлітками спробували знайти профілактику кліпового мислення поза книжками. Знайшлось небагато: 

• вивчення історії (на перший погляд здається, що це можна робити через історичні й документальні фільми, подкасти. Але історія — це завжди боротьба інтерпретацій. У фільмах і подкастах втілена інтерпретація режисера, а читання історичних документів і дослідження фактажу — це можливість сформулювати власну інтерпретацію);
• рефлексія власного досвіду (цьому треба ще навчитись);
• навчання інших (щоб когось навчити чомусь, необхідно спершу самому осмислити). 

Важливим аспектом розвитку мислення є спостереження за розгортанням думки, за засновками й висновками. Цікаво, що в школі є інструменти для такої практики (якщо ними користуватись, звісно): доведення теорем в геометрії, аргументування позиції в дебатах, написання есеїв з літератури тощо.

Емпатія

Однією з найважливіших сторін книгочитання є розвиток емпатії  —  здатності розпізнавати емоції й переживання, відчувати стани іншої людини. Ця здатність добре тренується через зіставлення власного сприйняття з описом відчуттів іншої людини. А література, власне, і містить чимало описів емоційних переживань персонажів у різноманітних ситуаціях. 

У БеркоШко є окреме заняття, присвячене розвитку мислення і емпатії, ми називаємо його Теревені. Там ми розбираємо багато життєвих ситуацій, конфліктів, рефлексуємо власні емоційні стани, вчимось відчувати інших.

Тож до 10 класу це вже стало нормою  —  виявляти емпатію у спілкуванні, усвідомлювати відмінності сприйняття різних людей, залишати іншому можливість бути іншим. 

Досвід

Особисто для мене найбільшою цінністю книгочитання є можливість доторкнутись до досвіду інший людей, ніби прожити декілька різних життів, а не лише одне своє. Підлітки здебільшого відчувають це у живому спілкуванні, перегляді кіно і серіалів. І тут очевидне певне обмеження. У безпосередньому спілкуванні ми можемо доторкнутись лише до життєвого досвіду близького оточення та людей в мережі. Але досвід віддалених людей або тих, у кого немає часу на зависання в соцмережах чи комп’ютерних іграх, залишається недосяжним.

Водночас чимало людей, які пережили щось вартісне, або самі написали книжку про свій досвід, або хтось написав про них. І далеко не всі з них будуть екранізовані.

Відпочинок

Як відпочинок, підлітки схильні обирати прогулянки з друзями, комп’ютерні ігри, спільні кіноперегляди, прослуховування музики та різноманітну творчість. 

Культура

Загалом книгочитання має одну глибинну перевагу. З появою писемності й згодом книгодруку, людство отримало надзвичайні можливості для освіти. Впродовж тисячоліть освічені люди збирали й систематизували досвід і знання, творили культурну сферу. Різні думки й осяяння передавались від одного автора до іншого, проростали з однієї книжки в іншу. І саме книгочитання досі є єдиним способом занурення в тисячолітню культуру людства. А це створює надзвичайно важливе переживання співпричетності, сприяє самозарадності й наповнює життя сенсами.

Учні БеркоШко, які брали участь в обговоренні: Нікіта Шульга, Федір Кривошея, Тамара Школьна, Олександр Ягофаров, Іванна Кравцова, Ханіє Аслхадемі.

P.S. Валентина Мержиєвська разом з психологинею Марією Діденко випускають подкаст «ПереФарбований лис» про читання української класики і аналізують поведінкові сценарії персонажів.

Можна підписатись на сторінку подкасту у фейсбуці

Та слухати не будь-якій зручній платформі:

• SoundCloud
• Google Podcast
• Apple Podcast
• Youtube
• Patreon