«Далі: я поверну собі своє життя, обіцяю»: про що фотовиставка Максима Кривцова

22 січня у Squat 17b відкрилася виставка, присвячена пам’яті поета й військового Максима «Далі» Кривцова, що загинув у російсько-українській війні. Виставка складається з фоторобіт Максима Кривцова, які доповнені його поезіями. Публікуємо деякі з робіт виставки й повний текст до неї від Дар’ї Криж — кураторки виставки, співзасновниці культурного проєкту Squat 17b.

Кулеметник, поет і фотограф Максим «Далі» Кривцов загинув на передовій 7 січня у віці 33 років разом зі своїм рудим котом. 11 січня з Максимом попрощалися в Києві, а поховали бійця в його рідному Рівному 12 січня.

Максим Кривцов був учасником Революції гідності у 2013–2014 роках, а до лав ЗСУ долучився добровольцем у 2014-му. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і в Veteran Hub. Коли в лютому 2022 року Кремль почав повномасштабне вторгнення в Україну, Кривцов знову зголосився воювати.

У 2023 році у видавництві «Наш формат» вийшла його перша повноцінна збірка «Вірші з бійниці». Цю книжку український ПЕН-клуб вніс до переліку найкращих новинок року.

Вірші Максима Кривцова також виходили в збірках з іншими поетами: «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?», «Поміж сирен. Нові вірші війни».

Один із його найвідоміших віршів — «Жовтий скотч» став саундтреком від гурту «Юркеш» до фільму «Наші котики». У 2023 році команда кінообʼєднання Вавилонʼ13 також екранізувала два його тексти: «Він переїхав в Бучу» та «Я вирушив автостопом». 

Виставка «Далі: я поверну собі своє життя» бере назву від позивного автора, Максима Кривцова, та ілюструється рядком з його вірша, написаного на стіні однієї з київських кав’ярень почерком автора.

Коли вдивляєшся в рукописи Максима, помічаєш округлість і акуратність кожної літери, відчуваєш, як ретельно він писав, як добирав слова, відчуваючи їх цінність.

Слово — цінне, цілісне і живе. І поезія, яка ілюструє (оксюморон) цю фотовиставку, жива, тому що передає світ людини, яку ми знали. І втративши людину, ми тримаємось за слово. Тому що життя автора не має завершення, воно перетікає в текст, і там скручується як рудий кіт на колінах у військового, який спить між обстрілами.

Тексти Максима Кривцова є повноцінними художніми творами, на тлі яких існують портрети, які ви бачите. Навіть якщо автор не ілюстрував свої фотографії, а лише підписував їх датою і коротким коментарем, ми воліємо здогадуватись про те, який вірш би краще пасував до того чи іншого фото.

Ці портрети і пейзажі — всі про світло. Соняхи під небо українського сходу, пронизаного свинцем і смертю, тіні на обличчях побратимів та посестер, статуетка Діви Марії, за спиною якої видніється світла пляма, сонце, яке потрапляє в окоп, музей неба, багато людського тепла, золотий кіт.

Світло не закінчується ніколи, і починається всередині людського серця. І ці світлини, через які ми дивимось на життя на війні, ведуть нас до світла — через тінь. Багато з робіт — чорно-білі, і колір проникає в цей наратив потужним сплеском, про що він? Так колись фарбували чорно-біле кіно — поступово, переходячи з об’єкта до об’єкта, наповнюючи об’ємом, заповнюючи незвіданою магією.

Максим «Далі» Кривцов загинув 7 січня 2024 року, захищаючи Україну від росії. Виставка «Далі: я поверну собі своє життя» складається з 24 фоторобіт на плівку, відсканованих автором і наданих для цієї цілі менше ніж за місяць до смерті.

Всі кошти, виручені від продажу цих робіт, команда організаторів передасть на збереження пам’яті про автора.

Партнери проєкту

Squat 17b — організатор та локація, кураторський супровід

VETERANKA — організатор

Наш Формат — видавництво, партнер проєкту, правовласник (поетична збірка «Вірші з бійниці»)

Волонтерська організація «Зграя» — організатор

Марія Кравченко, Дара Франко — PR

Йосип Гусак — дизайн та верстка

Читайте також: Максим Кривцов: Я мав жахливу мрію – ходити по Києву з автоматом