Марія Семпл. Де ти поділась, Бернадетт?

Юркі Вайнонен. Німий бог / Юркі Вайнонен ; переклад з фінської Юрія Зуба ; дизайн обкладинки: Марія Кінович. – Київ : ТОВ «Видавничий Дім „КОМОРА“», 2018. – 176 с. ISBN 978 617 7286 29 4

Юркі Вайнонен, уже добре відомий українським читачам як автор химерних «13 новел», тепер запрошує вирушити разом зі скульптором Андре в мандри до напівміфічної й похмурої Бретані. Це загублена в горах місцина, де люди інакше дивляться на світ, поклоняються печерним галкам і остерігаються чужинців. Саме тут перед своїм загадковим зникненням жив батько Андре, уславлений артист перформансу. Чому він вирішив покинути сцену й оселитися в ізоляції від світу, у старому вітряку на околиці села? Що з ним врешті трапилось? Аби дошукатися істини, Андре доведеться переосмислити власне сприйняття реальності, переступити поріг свідомого і з’ясувати, які моторошні таємниці охороняє мовчазне бретонське село.

«Куди, ти казав, ти їдеш?»

Чоловік говорить до мене через плече, не повертаю­чи голови. Я дивлюся на його спину, на те, як рухають­ся лопатки під тканиною сорочки, напинають її, коли він бере дерев’яні ящики з прибережного піску й закла­дає їх на хуру.

Йому, напевно, уже років із п’ятдесят, одначе він спритний. На ньому місцева одежина, темні домотка­ні грубі штани й світла сорочка, взутий у міцні чере­вики. Сіряк він скинув і поклав на борт хури. Працює в самій сорочці, звикло, але все видає, що ящики за­важкі. У хуру запряжений гнідко з чорними шорами на очах. Щоразу, коли на спід хури гепається черговий ящик, кінь стиха ірже і якусь хвильку сіпається вперед-назад.