Анна Льєнас

До школи в 6 чи 7? — розповідають Монстрик і спеціалісти

03.09.2020

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Анна Льєнас / переклад Юлії Джугастрянської. 一 Київ : KALAMAR, 2020. – 40 с. (4+)

 

Що таке школа — страшне місце, повне лютих звірів? Чи ліс, у якому багато капканів? А може, це чарівна хмаринка, яка дозволяє літати? Для шестирічних та семирічних дітей початкова школа — це грандіозний переломний етап. Ще вчора ти бавився у пісочниці й забавам приділяв майже весь свій час, а тепер маєш підкорятися певному розпорядку дня, в якому, хоч і залишилися сон, ігри та їжа, але й додалося чимало інших справ. Як із цим впоратися? Як поводитися серед інших дітей? Як комунікувати з ними?

Щоб підготувати дитину до школи, недостатньо накупити повний рюкзак канцелярії і пройти медогляд. Важливо подбати не лише про шкільне приладдя і стан здоров’я, а й про емоції малюка. На прикладі книжки Анни Льєнас «Монстрик іде до школи», ми поговоримо про те, як визначити готовність дитини сісти за шкільну парту, а також підкажемо, як допомогти їй увійти у новий життєвий етап.

Як монстрики пов’язані зі школою

Книжка Анни Льєнас про вже знайомого її читачам Монстрика — це такий собі гайд для першачків, який пояснює (і яскраво демонструє), що чекає на них у перший день навчання. Головний герой Монстрик, як і багато дітей, до школи ставиться з цікавістю, проте і з острахом — аж так, що на перший шкільний день його доводиться буквально тягнути за ногу, а в класі він одразу ж ховається у шафку. Але поступово Монстрик пробує різні заняття. Щось йому вдається дуже добре, щось виходить не одразу. Іноді Монстрик поводиться як монстрик: з’їдає сторінки книжки, розливає воду у вбиральні. А іноді — як звичайна дитина: бавиться їжею, не дуже хоче ділитися гойдалкою і солодко засинає під час денного сну.

 

Поступово Монстрик усвідомлює себе частиною колективу і використовує свої особливості для того, щоби спільні заняття та ігри ставали веселішими і цікавішими (що не кажіть, стрибати по м’якенькому Монстрикові — дуже весло!). І зрештою вирішує: школа — це зовсім непогано, туди варто повернутися й завтра.

 

Книжка про Монстрика-першачка — це чудовий спосіб проговорити з малюком все те, що чекає на нього у школі, змоделювати можливі ситуації, визначити, які емоції вони викликають у дитини, та опанувати їх. Книжковий Монстрик візьме маленького школяра за руку і проведе крізь перший шкільний день та увесь спектр емоцій — від страху до задоволення. Звісно, підготовка малюка до школи не обмежиться читанням цієї книжки, але вона точно стане важливою сходинкою на шляху до шкільного життя і міцним камінчиком у побудові емоційного інтелекту дитини.

 

Читайте також: Навіщо розвивати емпатію у школярів і до чого тут книжки

У шість чи в сім: коли віддавати дитину до школи?

Педіатри, психологи, відповідаючи на це питання, спираються на поняття «шкільної зрілості» дитини, тобто на певний рівень її фізичного розвитку та розвитку психічних функцій (сприйняття, уява, воля, моральність, емоції, мислення тощо).

 

Визначити «шкільну зрілість» треба за півроку-рік до вступу, щоб у батьків та медиків була можливість підготувати дитину до школи за певними напрямами. В іншому разі, труднощі у навчанні можуть позначитися на її соматичному здоров’ї (з’являться функціональні порушення внутрішніх органів, часті ГРЗ через зміни імунітету).

Варто зазначити, що за статистикою, вміння чути, фокусувати увагу, бути посидючим та долати стрес вищі у 7-річних дітей, ніж у 6-річних. А проте, за словами Лариси Казакової, кандидатки медичних наук та асистентки кафедри педіатрії НМУ імені Богомольця, відповідь на питання «Коли до школи?» — індивідуальна і пов’язана зі станом здоров’я, готовністю до школи й бажанням учитися.

Що кажуть психологи

«Щоб зрозуміти, чи «дозріли» ваш чи ваша шестирічка до школи психологічно, почати все одно потрібно з фізіології», – наполягає дитяча психологиня Юлія Завгородня. Тому ґрунтовні медогляди існують не для «галочки», і їх треба проходити перед першим класом. Інакше може бути так, як це вже бувало у практиці Юлії, коли дорослі засумнівалися в рівні інтелектуального розвитку дитини, яка просто недобачала написане на дошці, або ж відправили коригувати поведінку школяра, який був неуважним на уроках, бо йому було важко чути вчителя в гамірному класі.

 

Є чимало факторів, на які слід звернути увагу. Юлія Завгородня виділяє, зокрема, такі:

 

  • Зв’язне мовлення, словниковий запас. Дитина повинна уміти скласти коротеньке оповідання-опис (з простими, але поширеними реченнями) за запропонованими картинками, залучати увагу, описати, що відбувалося перед зображуваним моментом, узгоджувати відмінки у реченні, правильно вживати прийменники. Труднощі з якимсь із цих умінь або з кількома із них — привід замислитися і, можливо, попрацювати з фахівцями. Або принаймні приділити більше часу живому спілкуванню дитини, без ґаджетів.

 

  • Вміння поводитися за правилами. Розвиток емоційно-вольової сфери, який тісно пов’язаний з розвитком виконавчої функції мозку. У шестирічних має бути певний рівень довільної діяльності, імпульс-контролю, коли в поведінці дитина керується не «я хочу», а певними інструкціями, правилами, які оце «я хочу» трохи стримують. Утім, є 4-8 відсотків дітей, у яких дозрівання виконавчої функції мозку відбувається уповільнено. Такі діти мають певні труднощі з тим, аби діяти за правилами. Якщо спостерігаються вони в дитини 6 років — однозначно варто зачекати зі школою. Якщо у семирічки, варто звернутися до фахівців. Таким дітям нерідко діагностують синдром дефіциту уваги та гіперактивності, який потребує коригування спеціалістів. Якщо цього не зробити, а просто віддати дитину до школи зі сподіванням, що вона «переросте», то з високою ймовірністю будуть проблеми з дисципліною і навчанням.

 

  • Мотивація до навчання. Обов’язково зверніть увагу на те, чи хоче дитина до школи, чи має бажання вчитися, чи ні. Це показник того, яка форма діяльності в дитини ведуча – ігрова чи пізнавальна. Якщо малюк залюбки слухає чи береться читати з вами цікаві книжки, ходити в музеї, тоді він готовий до навчання. Якщо ні, то й у школі буде гратися.

 

  • Розвиток комунікативних навичок та рівень тривожності при спілкуванні з чужими людьми. Поспостерігайте, наскільки дитина вільно почувається з малознайомими дорослими. У певного відсотка малюків трапляється селективний мутизм, пов’язаний з соціальною тривожністю. Такі діти можуть вдома розказувати віршики і відповідати на запитання, але просто мовчать у присутності чужих дорослих, зокрема вчителів. Цей стан підлягає корекції, але якщо за неї не взятися вчасно, то він може поглибитися.

 

  • Дрібна моторика. Її варто взятися розвивати принаймні за рік перед школою. Йдеться не про те, щоб посадити дитину за прописи, а про інші заняття — ліплення, в’язання вузликів, аплікація, оригамі. Останнє – взагалі чудове, бо розвиває також просторове мислення, імпульс-контроль.

 

Якщо в батьків (а вони ж знають свою дитину найкраще) є навіть невиразна «чуйка», що шестирічна дитина не готова до школи, а тим паче, якщо про це їм кажуть спеціалісти, то Юлія дуже радить справді зачекати рік. Звісно, не просто чекати, поки «доросте», а працювати з фахівцями. Бо часто батьки, які не дослухаються до цієї поради, вже у вересні-жовтні приходять зі скаргами на проблеми й шкодують, що не дослухалися. 

Щодо емоційного інтелекту, у першачків він перебуває на стадії формування. Було б корисно, якби дитина, яка йде до школи, вміла розрізняти свої емоції, називати їх, виражати у соціально прийнятний спосіб: якщо гнівається, то не гамселити всіх довкола, наприклад, а просто озвучити це. Звісно, такі знання набуваються лише в процесі спілкування з дорослими. Разом з дитиною вони можуть обговорювати емоції в різні моменти, називати їх, запропонувати намалювати.

 

Власне, про це йдеться й у вже згаданому щоденнику від Анни Льєнас, що створений як доповнення до книжки «Монстрик іде до школи». Він нагадує звичайний шкільний щоденник, розграфлений на тижні та дні. Але тут дитині пропонується описати, чим вона займалася в цей день, а також зазначити, які емоції при цьому відчувала.

Робити це можна в будь-який спосіб — хоч словами, хоч малюнками. З одного боку, такі щоденні вправи допоможуть пригадати й усвідомити свої почуття, з іншого — сформувати причинно-наслідкові зв’язки, проаналізувати свою поведінку, зрозуміти, які вчинки викликали позитивні емоції, які — негативні. Також у щоденнику є вправи для творчості, де пропонується описати або намалювати улюблену тваринку, омріяний подарунок на Різдво, список планів на вихідні, карнавальний костюм, зобразити свого Монстрика чи подякувати вчительці / вчителю та підсумувати речі, які вони дізнались у школі за рік.

 

Готувати дитину до школи, розвиваючи її емоційний інтелект, — так само важливо, як і навчити малюка базовим навичкам самообслуговування. Це той інструментарій, який (якщо вона ним володіє) суттєво полегшить період адаптації до шкільного життя і зробить його комфортнішим.

Читайте також: Що радять читати зірки серіалу «Школа» і що приховує «Щоденник Лоли»

Що кажуть педіатри

Якщо про важливість емоцій заговорили порівняно недавно, то фізичний розвиток і стан здоров’я дитини довгий час був визначальним фактором для рішення про початок навчання у школі. Чи можна говорити про готовність або неготовність майбутнього першачка до початку шкільного життя, розпитуємо у лікарки-педіатра медичного центру «Педіатрія з любов’ю», координаторки освітніх проєктів «Медичні пікніки» та «Наукові пікніки» Анастасії Шелевицької.

 

За визначенням ВООЗ, здоров’я не обмежується лише імунізацією чи фізичним розвитком, а має й психоемоційну, інтелектуальну, соціальну складову. Анастасія зауважує, що саме тому педіатр як людина першого контакту, яка бачить малюка з дитинства, має помічати відхилення у здоров’ї малюка і намагатися скоригувати їх. Педіатр має на планових оглядах оцінювати розвиток дитини і за потреби направляти до спеціалістів: логопеда, психолога, невролога, або наголошувати батькам на необхідності займатися з дитиною її фізичним чи інтелектуальним розвитком. Такі огляди повинні здійснюватися регулярно, тому проблеми мають виявлятися завчасно і, за потреби, коригуватися до того моменту, коли дитині прийде час іти до школи.

«На щастя, досить мало дітей дійсно не готові до школи, і батькам важко було б не помітити таку неготовність, — підкреслює Анастасія. —  Навіть якщо дитина має фізичні вади чи інвалідність, однне із завдань школи полягає у тому, щоби пристосовувати навчальний процес, залучити дітей до навчання, допомогти такій дитині та іншим дітям взаємодіяти, створити безпечні умови для здоров’я. І навпаки, якщо здається, що дитина у певному віці чомусь ще не готова до навчання, навряд чи їй буде корисним просто почекати, поки «переросте», нічого при цьому не роблячи. У таких випадках потрібно звертатися до спеціалістів і коригувати проблему, а найкраще — шукати можливість співствляти школу та професійну корекцію».

 

Часто батьки прагнуть підготувати імунітет дитини, зробити так, щоби її організм був стійкішим до хвороб. Насправді ж, каже Анастасія, потрібно бути готовим до того, що діти частіше хворіють, коли опиняються у дитячих колективах. Нормально, коли дитина може хворіти до 10 разів на рік, і це не шкодить їй, якщо хвороби минають без ускладнень. А от імунізація справді є важливим аспектом: 

 

Відсутність обов’язкових щеплень, які захищають від хвороб, що дійсно важко перебігають і можуть створювати небезпеку для життя або здоров’я довгостроково, не дозволяє відвідувати дитині школу та дитячі колективи. Адже невакцинована дитина несе загрозу не лише для себе, а й для інших дітей, що можуть бути у групах ризику або яким заборонені щеплення за медичними показаннями. Саме тому дітям, які не щеплені за бажанням батьків, пропонують отримувати освіту дистанційно.

 

Лікарка-педіатр Олена Перуцька зауважує, що кожна дитина розвивається індивідуально: хто вже у 5 років готовий до школи, а хтось досі не готовий і у 8: «Серед факторів, які треба оцінити, — вміння дитини спілкуватися з ровесниками, готовність опанувати читання (є дошкільнята, які уже вміють або активно беруться читати, а деякі навпаки не зацікавлені цим процесом), здатність зосереджуватися і сидіти спокійно впродовж 20-30 хвилин».

 

Щодо інфекційних захворювань, яких побоюються батьки першачків (крім коронавірусу), лікарка запевняє: завдяки карантину їхній рівень суттєво знизився. Але дотримуватися протиепідемічних заходів, звісно, потрібно.

Що кажуть імунологи

«Чи готова дитина до школи, я насамперед  визначаю при зустрічі з «першачком», запитую — чи хоче він  вчитися, — каже дитячий імунолог з Києва Наталя Бравістова.Відповідь не завжди відображає реальність, але дає хороше  уявлення про батьківські очікування, адже діти чудово «читають» емоції батьків, як негативні — тривогу і страх, так і позитивні — радість, очікування нового. Чому я почала з психологічного аспекту? Вважаю, що це дуже важливо у формуванні імунітету. Наш імунітет дуже сильний за своєю природою, іноді навіть надмірний. І він надзвичайно чутливий до емоційного стану. Депресія імунітет знижує, активний стан, спрямований на досягнення цілей — збільшує. Таким чином, питання «Хочеш піти в школу?» Це перевірка, тест». 

 

Чи впливає кількість респіраторних інфекцій у дитини на готовність до школи? Тут потрібно розглядати кожний випадок окремо.

 

Якщо дитина хворіє понад 10 разів на рік, а з них більш ніж половина з ускладненнями у вигляді бронхіту, пневмонії, синуситу, отиту, то швидше за все – це проблема з імунітетом, і, можливо, слід відкласти навчання  на рік або організувати домашню освіту. 

 

Якщо інфекції м’які, продовжуються не більше 5 днів, їх кількість становить 5-8 на рік — це нормальна робота імунітету. Така дитина готова до школи.

 

В епоху коронавірусу багато батьків турбуються, чи не стане похід до школи фатальним. У Великобританії було проведено дослідження, яке виявило, що відкриття шкіл не призводять до збільшення захворюваності ані серед дітей, ані серед контактних дорослих. Звичайно, якщо дотримуватися заходів безпеки, миття рук.

Чи можна підвищити імунітет, приймаючи спеціальні добавки, вітаміни? Тільки якщо ви точно знаєте, що вітамінів недостатньо. Лікарі рекомендують приймати тільки один вітамін — вітамін D, бо його дефіцит поширений. З іншими вітамінами та мікроелементами, такими як цинк та залізо, — не настільки однозначно, і рекомендувати їх прийом повинен тільки лікар після огляду й обстеження дитини. А ще імунітет чудово зміцнюється свіжим повітрям, загартовуванням, фізичними вправами і позитивними емоціями!

 

Тисячі українських першокласників уже сіли за парти. Для них розпочнеться довгий шлях шкільної освіти, яким вони йтимуть разом з педагогами та батьками. Чудово, якщо на цьому шляху їхніми супутниками стануть і герої книжок, які допоможуть пізнавати не лише навколишній, а й внутрішній світ — зі своїми почуттями та емоціями.

Купити «Монстрик іде до школи» на сайті видавництва, або «Щоденник монстрика».

Матеріал підготований у партнерстві з видавництвом «Каламар».

 

Читайте також: Традиційна школа чи короткі курси — що результативніше в мінливому світі?

Підтримайте проект

Фондуючи незалежну редакцію Читомо, ви допомагаєте зростити нове покоління
професіоналів видавничої справи і збільшуєте кількість хороших книжок у світі.

Підтримайте проект