Фахівці видавничої сфери затримуються довше у професії, ніж музиканти й артисти

Літературна і видавнича справи виявились лідерами серед решти галузей креативних індустрій за стажем роботи у них. Про це йдеться у результатах дослідження «Умови праці у сфері культури та креативних індустрій», яке провів аналітичний центр Cedos і опублікував на своєму сайті.

Майже всі учасники дослідження мають кількарічний досвід зайнятості у сфері культури і креативних індустрій, більшість із них (54%) працюють понад 10 років. Серед них сферами-лідерами за стажем роботи виявились культурна спадщина (де 67% опитаних працюють понад 10 років) та літературна і видавнича справи (де 66% опитаних працюють понад 10 років).

Серед опитаних переважають ті, хто має вищу освіту (88%). З них 90% представників літературної та видавничої галузей мають вищу освіту. Фахівців з вищою освітою більше серед ФОПів (89% проти 80% у тих, які не мають ФОП), тоді як наймані працівники частіше мають середню/спеціальну освіту. Під час глибинних інтерв’ю вони пояснювали важливість фахової освіти не лише отриманими знаннями, а зокрема й тим, що вона дає більше можливостей при працевлаштуванні у державні та комунальні заклади культури або на викладацькі посади.

На питання «Наскільки отриманих вами знань під час освіти вистачало, щоб працювати у сфері культури на початку кар’єрного шляху?» працівники цих галузей відповіли, переважно, ствердно. На нього опитані могли відповісти за шкалою від 1 до 10, де 1 — повністю вистачало, 10 — абсолютно не вистачало.

Серед навичок, яких не вистачало на початку кар’єри, назвали організаційні, проєктний менеджмент (35%) та спеціальні знання (35%) −  їх найчастіше називали працівники усіх сфер культури і креативних індустрій. Одна з опитаних, яка працює у літературній сфері, наголосила, що отриманих під час здобуття філологічної освіти навичок їй суттєво бракувало, коли вона почала займатися перекладом:

«Я вчилась саме на філології, і у нас взагалі перекладу було дуже мало. Якихось практичних речей. Наскільки я знаю, художній переклад, переклад літератури, який мене цікавив, він взагалі вивчається чи практикується на рівні якихось семінарів. Тобто, ну, в університетській програмі цьому відведено дуже мало часу.»

Деякі з опитаних отримували потрібні навички під час навчань і стажувань за кордоном. Наприклад, одна з експерток зазначила, що «німецький підхід до літературознавства − більш прикладний і міждисциплінарний, ніж український, а відвідані літні школи допомогли покращити практичні навички художнього перекладу».

Факторами, які засвідчили кар’єрний розвиток у культурі та креативних індустріях, назвали визнання в Україні (46%), можливість працювати на себе (40%), міжнародне визнання (40%). Статистика тут не залежала від галузі, в якій працюють опитані респонденти(-ки).

Більшість найманих працівників (59%) вважають, що їхня заробітна плата за останні три роки недостатньо відповідає їхнім зусиллям і кваліфікації. Причому 19% опитаних зазначили, що її/його зарплата є значно меншою, ніж заслуговує. Водночас 37% відзначили відповідність оплати праці зусиллям і кваліфікації. Дослідники зауважили, що у цьому однаково переконані представники різних сфер культури і креативних індустрій — статистично значущого зв’язку між оцінкою справедливості оплати праці та сектором не виявили. Також не виявили зв’язку зі статтю, віковою групою та місцем праці респондентів.

Описуючи ситуацію у своїх галузях, деякі фахівці визнали позитивні зміни у розмірах гонорарів незалежних спеціалістів і розмірах оплати праці найманих працівників(-ниць) у секторі, пов’язані з відкритою дискусією та колективними діями усіх працівників галузі щодо належної оплати за ті чи інші види робіт.

«Справді немає усталених якихось розцінок. От ми дуже активно говоримо і піднімаємо питання оплати праці перекладачів, зокрема художньої літератури. І зараз, через кілька років цих всіх опитувань, є якесь розуміння мінімально допустимої ставки, тому що видавці дуже часто теж, грубо кажучи, зі стелі беруть ці цифри, кому і скільки пропонувати. І тільки зараз це вибудовується. Вперше, в принципі, є розуміння — як у перекладачів, так і у видавців — яка мінімально допустима сума. Вони можуть якось собі домовлятись», − розповіла під час опитування одна з працівниць сфери літератури і видавничої справи.

Дослідження провели у липні-серпні цього року шляхом інтерв’ю вживу, телефоном або через інтернет (Zoom). Серед 109 опитаних працівників літературної та видавничої сфер більшість жінки з міст (в основному, з Києва) віком 30-39 років. Стаж оплачуваної роботи − 10-14 років. Вони мають досвід як самозайнятості, так і найманої праці,  деякі з них мають статус ФОПа. Професії, які представляють опитані: письменники, видавнича діяльність, редактори, видавці, перекладачі, коректори, менеджери видавничого процесу. В опитуванні взяли участь представники організацій різних форм власності. Дослідження провели  за підтримки Українського культурного фонду. Офіційна презентація відбулась у жовтні.

Додамо, цього року Читомо спільно з кар’єрним порталом і платформою професійного розвитку Happy Monday провели дослідження зарплат у видавничій сфері.