Олександра Шутко. Хатідже Турхан

Шутко О. Хатідже Турхан : історичний роман : кн. 2 : Султана- українка на османському престолі / О. Шутко. — Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2018. — 400 с. ISBN 978-966-10-5379-2

Матір’ю одного з нащадків славнозвісної Роксолани стала українка з Поділля – Надія, яка в гаремі султана Ібрагіма Божевільного отримала ім’я Хатідже Турхан. Вона жила в буремні роки середини XVII століття, насичені повстаннями у провінціях Османської імперії, бунтами яничарів у Константинополі. На жаль, постать цієї султани´ маловідома в Україні.

Кандидат мистецтвознавства, автор науково-популярних книжок «Роксолана: міфи та реалії» (2015, вид. 2-ге 2016), «Листи Роксолани: любов та дипломатія» (2017) Олександра Шутко на основі історичних фактів, архівних матеріалів та досліджень турецьких, американських і західноєвропейських учених написала про Хатідже Турхан роман, що складається з трьох частин.

Другий том присвячено рокам володарювання цієї султани в Османській імперії. Адже після страти свекрухи — великої валіде Кьосем — Хатідже Турхан стала регентом неповнолітнього сина — султана Мехмеда ІV і фактично керувала державою османів. За участі Хатідже Турхан відбувалися не лише державні призначення, а й аудієнції у султана послів з Азії, Африки та Європи. Велику увагу вона приділяла польсько-українським відносинам. Саме за її регентування гетьман Богдан Хмельницький отримав османський протекторат. Утім, невдовзі він перейшов на бік московитів. Але навіть це не зіпсувало його «дружбу» з османами.

Хатідже Турхан стала останньою представницею «Жіночого султанату» в Османській імперії, засновницею якої була Роксолана.

Хатідже Турхан нервово міряла кроками розкішні покої валіде. Вона благала Всемилостивого Аллаха захистити її сина-султана від нещасть. Адже це вперше він вийшов у люди без неї.

– Дай йому витримки й наснаги під час відвідин корабельні, – казала крізь сльози. – Він ще такий маленький, худенький, а стільки вже витримав на життєвому шляху…

Раптом вона почула звуки гарматних пострілів, що, прогуркотівши містом, долинули до покоїв султанського палацу. Це порадувало Турхан, яка проказала:

– Значить, мій лев уже на корабельні.

– Так, султано, – підхопила усміхнена служниця Мелекі, не зводячи очей із схвильованої валіде. – Це флот на чолі з адміралом вітає нашого султана Мехмеда-Хана.