Як ідентифікують електронні видання й аудіокнижки у системі ISBN

Пандемія продовжує суттєво впливати на книжковий ринок. І це стосується не лише проблем з рітейлом чи збільшення рівня читання в ізоляції, але й популярності видавничих форматів. У добу, коли фізиччні соціальні контакти підвищують ризик розповсюдження коронавірусу, паперовим виданням стає складніше потрапити з прилавків на домашню полицю, а електронні книжки, які можна отримати негайно, лежачи просто на дивані, набирають нової актуальності. Разом з тим, набуває актуальності й питання реєстрації такої літератури у системі ISBN, яка залишається чи не єдиним способом легітимізації будь-якого тексту, що прагне стати справжньою книжкою. Ірина Погореловська, завідуюча відділу Міжнародної системи стандартної нумерації книг ДНУ «Книжкова палата України імені Івана Федорова» розповідає про нюанси реєстрації диджитальних текстів.

Онлайн набуває сили

Початок 2020 року ознаменувався зусиллями міжнародної спільноти стримати поширення пандемії  COVID-19. Світ перевернувся. Звичний уклад життя кардинально змінився. Весною ООН у своїй доповіді закликала всі країни починати будувати нову економіку, оскільки вороття до старої моделі вже немає. Йдеться про прискорений перехід до цифрової економіки, стосовно якого UNCTAD виокремлює три (всього їх шість) основних тренди цифровізації, а саме: дистанційну роботу та використання технологій зв’язку, негативний вплив на окремі цифрові платформи (подорожі, туризм), зміну звичок споживачів.

А втім, це має дві сторони. По всьому світу, на тлі  глибоко «просівшого» ритейлу, що продовжує вдаряти по низці економічних галузей, спостерігається різке зростання онлайн-продажів. Не оминуло це й книжкову галузь, яка глобально втратила на продажах офлайн, однак намагається компенсувати всі негативні наслідки коштом онлайну. Добре, що свого часу розумні люди придумали інтернет, мобільний зв’язок, Google, соціальні мережі та ще купу  корисних речей, врятувавши від безмовності та бездіяльності цей світ загалом та книговидання зокрема. До слова, внаслідок суттєвого зростання онлайн-замовлень навесні Amazon збільшив штат своїх працівників на 75 тисяч. Зафіксоване суттєве підвищення активності користувачів стрімінгових сервісів. Попри всі випробування книжкова галузь еволюціонує… і це радує.

Сьогодні більшість книжок, представлених на світовому книжковому ринку, випускається в друкованому вигляді, проте кількість їхніх електронних аналогів та розмаїття самостійних електронних видань, випущених у різних електронних та аудіо- форматах, щорічно зростає.

Аудіокниги вже вибули з розряду «нішових» видань і наразі демонструють позитивну динаміку продажів й активне формування окремого ринку. За оцінками міжнародної мережі «Deloitte», у 2020 році обсяг світового ринку аудіокниг зросте на 25% — до 3,5 млрд доларів США.

Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), а також широкомасштабному випуску стаціонарних персональних і планшетних комп’ютерів, електронних пристроїв для читання, смартфонів та мобільних телефонів відстань між постачальниками інформації та її споживачами скоротилася. Натомість обсяги самої інформації зросли, урізноманітнилися її види, а також засоби поширення та способи використання. Відбувається повсюдне становлення розвиненої інфраструктури електронного книговидання та цифрової дистрибуції.

Читайте також: Аудіокниги викликають більше емоцій, ніж фільми — дослідження

Електронна книга в Україні

Темпи успішного розвитку вітчизняного ринку електронних видань залежать від багатьох чинників: від ефективної державної економічної та інформаційної політики, наявності сучасної нормативно-правової й матеріально-технічної бази книговидання, нарощування ліцензійного репертуару електронних видань, рівня професійної та правової культури суб’єктів видавничої справи, інформаційного забезпечення книжкового ринку, правової культури споживачів.  А головне — психологічної готовності всіх учасників книжкового ринку України до функціонування у надскладних COVID-реаліях, інновацій у книговиданні та успішності їхнього впровадження в бізнес-моделі й маркетингові стратегії, ефективного використання всієї палітри інструментів мережі інтернет для популяризації електронних видань на території нашої держави та поза її межами.

Проблеми, що виникають в учасників вітчизняного книжкового ринку щодо електронних видань це насамперед широкомасштабне піратство в інтернеті, низький рівень платоспроможності та правової культури споживачів, низька монетизація електронних видань, несумісність форматів електронних видань з електронними пристроями для їхнього читання,  низький рівень ефективності сучасних технічних засобів захисту електронних видань від несанкціонованого доступу та копіювання, а також проблеми, пов’язані з підготовкою електронних видань до випуску, та інші.

Моніторинг вітчизняних неперіодичних електронних видань та результати аналізу документального потоку обов’язкових примірників видань, що надходять до Книжкової палати України відповідно до чинного законодавства, свідчать про те, що в процесі оформлення видань у видавців виникають труднощі з правильним трактуванням окремих положень чинних правових і нормативних документів, зокрема в частині ідентифікації неперіодичних електронних видань у системі ISBN.

Основоположним національним стандартом, який мають використовувати видавці, оформлюючи вихідні відомості у виданнях, є ДСТУ 4861:2007 «Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості».

Основним національним стандартом, який мають використовувати видавці, оформлюючи вихідні відомості в електронних виданнях, є ДСТУ 7157:2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості». Стандарт установлює основні види електронних видань, склад і розміщення в них вихідних відомостей.

Відповідно до п. 3.5. ДСТУ 7157, «електронне видання – це електронний документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, має вихідні відомості та призначений для розповсюдження в незмінному вигляді». 

Стандартизація електронних видань

У національному стандарті види електронних видань класифіковано за сімома ознаками. Так, за наявністю друкованого еквівалента слід розрізняти електронний аналог (копію чи версію) друкованого видання та самостійне електронне видання За природою основної інформації електронні видання поділяють на текстове (символьне); образотворче; звукове (аудіовидання); програмний продукт; мультимедійне. За технологією використання електронне видання може бути локальним (режим локального доступу), мережевим (режим віддаленого доступу) або ж комбінованого використовування (призначене як для локального, так і для мережевого використовування). За характером взаємодії з користувачем електронне видання може бути детермінованим (параметри, зміст та спосіб взаємодії з ним визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем) чи недетермінованим, тобто інтерактивним (параметри, зміст і спосіб взаємодії з ним визначає сам користувач за алгоритмом, заданим видавцем).

Відповідно до п.5.2.1 ДСТУ 7157, одним з обов’язкових елементів вихідних відомостей електронного видання є Міжнародний стандартний номер книги (ISBN). 

В основу успішного функціонування системи ISBN покладено принцип унікальної нумерації кожного окремого видання, що уможливлює його однозначну ідентифікацію в базах даних для книжкової торгівлі, при проведенні моніторингу продажів, електронних транзакціях та у випадку, коли одне й те саме електронне видання в різних форматах розповсюджується через один канал збуту.

Згідно з положеннями стандарту ДСТУ 3814:2013 «Інформація та документація. Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг», кожному виданню, незалежно від носія, що розповсюджується самостійно, надають власний ISBN. 

Свого часу, в зв’язку з появою та розвитком інтернету створенням та швидким розповсюдженням електронних видань у світі для системи ISBN виникла реальна загроза щодо її ефективного функціонування  в нових реаліях, оскільки видавці часто надавали один і той самий ISBN як друкованому виданню, так і його електронному аналогу. Це призводило до плутанини в системі книгорозповсюджування, помилок при обробленні замовлень, проведенні моніторингу продажів, опрацюванні статистичних даних, управлінні правами та запасами видавничої продукції, здійсненні інформаційного пошуку тощо. 

З метою вирішення означених вище проблем Міжнародним агентством ISBN для національних агентств ISBN країн-учасниць було розроблено рекомендації щодо правильного ідентифікування електронних видань у системі ISBN. Враховуючи важливість цієї інформації для учасників книжкового ринку України та в зв’язку з набуттям чинності з 01.07.2010 року ДСТУ 7157, Книжковою палатою України було переглянуто Інструкцію про порядок надання Міжнародного стандартного номера книги (ISBN) в Україні  та доповнено пунктами стосовно ідентифікації неперіодичних електронних видань. Упродовж наступних років Інструкція неодноразово переглядалася (остання редакція — 2019 року).

Яким електронним виданням дають ISBN

Відповідно до п. 3.2 вищезгаданої Інструкції, крім друкованих видань, ISBN також надають електронним виданням, а саме: електронному аналогу (копії, версії) друкованого видання, самостійному електронному виданню, зокрема програмним продуктам навчального та інструктивного характеру (наприклад, автоматизованій системі тренінгу), а також:

• кожному самостійному тому (частині) багатотомного і серійного електронного видання; 
• звуковим електронним виданням (аудіовиданням) на фізичному носії чи доступним для завантаження через інтернет або стрімінговий сервіс;
• мультимедійним електронним виданням; 
• оцифрованим примірникам друкованих видань, доступним у ланцюзі постачання; 
• слайдам, фільмам та відеофільмам, що розповсюджуються як навчальні або виробничо-практичні посібники на фізичному носії або доступним для завантаження через мережу інтернет чи стрімінговий сервіс; 
• електронним виданням на фізичних носіях (машиночитних стрічках, дискетах, або компакт-дисках) або доступним для завантаження через інтернет чи стрімінговий сервіс; 
• мікроформам (мікрофільмам, мікрофішам); 
• кожному компонентові комбінованого видання (до друкованого тексту додано аудіозаписи чи відеозаписи на будь-яких фізичних носіях); 
• книжковим застосункам для мобільних пристроїв, якщо вони є виданнями монографічного характеру, доступними для широкого загалу (можуть містити картинки, рухомі зображення та звук); 
• виданням для читання особами з вадами зору.

ISBN надають окремим компонентам пакету курсу, випущеному в друкованому або електронному вигляді, якщо вони розповсюджуються окремо та підлягають ідентифікації в системі ISBN. Пакет курсу є компіляцією (може містити уривки з книг, журнальні статті, матеріали для вчителя, мультимедійні матеріали тощо).  Якщо пакет курсу призначений виключно окремому кінцевому споживачу, то  надавати йому ISBN не потрібно. Однак, якщо пакет курсу розповсюджується, наприклад, через книгарні коледжів та ВНЗ, то йому потрібно присвоїти ISBN.

Власний ISBN, відповідно до п. 3.3 названої Інструкції, надають і кожному виданню, що має однаковий зміст, але різні якісні чи формальні ознаки, зокрема:

• друкованому виданню та його електронному аналогу у різних форматах: 

Наприклад: 

ISBN 978-966-577-001-2 (палітурка) 

ISBN 978-966-577-002-0 (обкладинка) 

ISBN 978-966-577-003-2 (PDF) 

ISBN 978-966-577-004-3 (EPUB) 

Якщо видання, випущене в кожному з цих форматів, розповсюджується окремо, то у вихідних відомостях кожної з цих версій потрібно подати повний перелік наданих їм ISBN із зазначенням у дужках абревіатур форматів. Повний перелік ISBN наводять як у друкованому виданні, так і в електронних аналогах.

• кожній версії одного й того самого електронного видання зі змінами: 

Наприклад: 

ISBN 978-966-97385-0-3 (PDF, повна версія) 

ISBN 978-966-97385-1-2 (PDF, скорочена версія)

• друкованому виданню та його різним електронним версіям в аудіоформаті:

Наприклад:

ISBN 978-966-7905-21-5 (палітурка) 

ISBN 978-966-7905-22-7 (mp3, фізичний носій) 

ISBN 978-966-7905-22-7 (mp4, доступне для завантаження через інтернет або  стрімінговий сервіс) 

Відповідно до п. 3.5 Інструкції Міжнародна стандартна нумерація в системі ISBN не поширюється на такі види електронних документів і ресурсів: електронні дошки оголошень; інтерактивні бази даних; вебсайти; серіальні електронні видання; маркетингові та рекламні матеріали, віджети; особисті документи (резюме або особиста справа); електронну кореспонденцію; пошукові машини; ігри; розклади, щоденники, журнали; слайди, фільми та відеофільми, що не є навчальними або виробничо-практичними посібниками; програмні продукти (крім програмних продуктів навчального та інструктивного характеру); індивідуальні або персоналізовані книги, не призначені для широкого доступу; ваучери з ліцензійними ключами для доступу до електронних видань монографічного характеру в інтернеті.

Принципи ідентифікації

Основний принцип ідентифікації електронних видань полягає в тому, що виданням завжди надають різні ISBN, якщо цього потребує хтось з учасників ланцюга постачання, де величезна кількість видань є доступною одночасно. Важливо пам’ятати, що різні ISBN  потрібні для того, щоб запобігти будь-якій двозначності.

Як правило, кінцевому споживачу важливо знати: 1) чи підтримується формат необхідного йому електронного видання тим спеціальним пристроєм для читання або програмним забезпеченням, якими він користується; 2) що із цим електронним виданням він може зробити («cкопіювати», «роздрукувати», «поділитися», «голосове відтворення тексту» тощо). Здебільшого, це визначається комбінацією формату електронного видання (наприклад, EPUB, PDF) та налаштувань технічного засобу захисту авторських прав (DRM), що за різних комбінацій потребують надання електронному виданню окремих ISBN. Це допомагає постачальнику швидко доставити кінцевому споживачу необхідну версію електронного видання. 

Нижче  подано рекомендації щодо ідентифікації неперіодичних електронних видань у системі ISBN та наведено приклади:

• Електронному виданню, випущеному в різних форматах (наприклад, EPUB, PDF та інших), що розповсюджується окремо, надають різні ISBN. Електронному виданню, яке випускають у новій версії  формату (наприклад, EPUB2 → EPUB3), окремий ISBN надають у тому випадку, якщо  обидва видання (EPUB2 та EPUB3) є доступними одночасно, а ритейлерам та споживачам потрібно їх розрізняти.

• Якщо електронне видання випущено у двох різних форматах, однак для продажу видавець об’єднав обидві версії цього видання в один видавничий продукт, то такому продукту надають один ISBN.

• Якщо пропрієтарний формат або певний тип DRM використовують для того, щоб «прив’язати» версію електронного видання до спеціальної платформи, девайса або програмного забезпечення (reading system), то кожній з цих версій надають окремий ISBN. 

Проте, якщо електронні видання постачає ритейлер, який є єдиним розповсюджувачем електронних видань в пропрієтарному форматі, і придбати їх можна виключно через його платформи  (наприклад, Amazon Kindle, Apple i-books), і цей ритейлер не потребує  ISBN, то в такому випадку ISBN всім версіям електронного видання можна не надавати. З іншого боку, наявність ISBN може бути корисною для ритейлера, оскільки допоможе йому відстежити продажі версій цього видання або  розмістити їх у сторонніх базах даних електронних видань. У цьому випадку кожній версії електронного видання потрібно надати окремий ISBN. 

• Якщо  електронне видання у версіях з різними обмеженнями щодо його використання доступне в ланцюзі постачання, то незалежно від того пропонується воно видавцем чи постачальником, кожній версії цього видання надають окремий ISBN.

• Якщо обмеження щодо використання електронного видання визначають під час транзакції між постачальником та споживачем (наприклад, останньому пропонується послуга, яка дозволяє вибрати з широкого спектру обмежень щодо використання видання, те що йому потрібно), то замовленій у такий спосіб версії електронного видання окремий ISBN не надають.

Приклад 1

Видавець випускає дві версії одного й того самого електронного видання у форматі EPUB з різними обмеженнями щодо його використання, й розповсюджує їх у ланцюгу постачання через різних посередників. У цьому випадку кожній з версій електронного видання надають окремий ISBN:

ISBN 978-966-359-001-7 (PDF, Adobe ADEPT DRM, дозвіл на перегляд та створення двох електронних копій) 

ISBN 978-966-359-002-9 (PDF, Adobe ADEPT DRM, дозвіл на перегляд та роздрук однієї паперової копії) 

Приклад 2

Видавець створює файл у форматі EPUB і передає його постачальнику, який встановлює два різні набори налаштувань обмежень щодо його використання та робить обидві версії доступними як два різних продукти. У цьому випадку кожній з версій електронного видання надають окремий ISBN  (ISBN може бути наданий видавцем або постачальником, якщо цього не зробив видавець).

Приклад 3 

Постачальник надає споживачеві можливість придбати електронне видання та самому вибрати, який тип DRM у ньому встановити. В цьому випадку не потрібно надавати різні ISBN, оскільки немає двозначності в діалозі між постачальником та споживачем. 

Приклад 4 

Видавець випускає електронне видання, одна версія якого, на відміну від іншої,  збагачена текстовим описом до кожної ілюстрації. У  такому випадку кожній з версій надають унікальний ISBN для того, щоб поінформувати споживачів про відмінності. 

Приклад 5

Видавець у ланцюзі постачання пропонує споживачам електронні видання із заздалегідь визначеними варіантами обмежень щодо їхнього використання (наприклад, одну версію можна роздрукувати, а іншу ні). Кожна з цих версій вважається   окремим виданням, яке потребує окремого ISBN.

Приклад 6

Видавець пропонує широкий діапазон варіантів (наприклад, коли різні налаштування обмежень щодо використання електронного видання можуть бути обрані з розширеного меню або системи відбору). В такому випадку не потрібно надавати окремі ISBN кожній комбінації налаштувань, оскільки вважається, що таке видання виготовлено на замовлення.

• Якщо видавці користуються послугами посередників для створення електронних видань у різних форматах, то вони зобов’язані надати посередникам окремі ISBN для ідентифікації кожного формату.

• Якщо книга оцифрована бібліотекою чи іншою організацією та її цифрова  версія стала доступною для широкого загалу, то  слід вважати  новим виданням, якому потрібно надати ISBN, незалежно від того стягується плата за доступ до нього чи ні.

Структура ISBN

ISBN в електронному виданні подають за формою, визначеною в ДСТУ 4861:2007 «Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості» та п. 7 Інструкції про порядок надання міжнародного стандартного номера книги (ISBN) в Україні, а саме: 

• ISBN розміщують на титульному екрані електронного видання або його еквіваленті (наприклад, екрані, на якому зазначено, коли вперше було надано доступ до видання, та/або екрані, який містить відомості про авторські права);

• ISBN розміщують на ярлику (етикетці), прикріпленому до фізичного носія на якому випущено видання (касети, дискети, компакт-диска, USB-накопичувача або DVD чи Blu-ray диска), та пакованні. 

• ISBN розміщують у вступних титрах слайдів, фільмів, відеофільмів, що розповсюджуються як навчальні та виробничо-практичні посібники; 

• ISBN розміщують на кадрі мікроформи, що містить прізвище автора твору та його назву і повторюють на будь-якому пакованні мікроформи;

• Якщо неможливо розмістити ISBN на титульному екрані чи ярлику (етикетці), прикріпленому до фізичного носія, на якому випущено видання, то ISBN розміщують в  нижній частині звороту будь-якого постійного паковання цього фізичного носія.

• ISBN у вигляді штрихового коду символіки EAN-13 розміщують у нижньому правому квадраті паковання з урахуванням відповідних зон стабілізації навколо штрихкодової позначки. Штрихкодову позначку не варто розміщувати ближче, ніж 8 мм або далі, ніж 102 мм від будь-якого краю паковання.

• Вимоги до побудови штрихкодової позначки, загальні технічні вимоги та методи контролю щодо якості її друку встановлені чинними національними стандартами та допоміжними інструкціями:

Консультації щодо ідентифікації електронних видань у системі ISBN:

ДНУ «Книжкова палата України імені Івана Федорова», відділ ISBN,

тел.: (044) 296-32-36, [email protected]

Читайте також: Інформація та документація. Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг ДСТУ 3814-98