Як ми читаємо: про що варто задуматись у 2024-му, озираючись на попередні 6 років досліджень

Останні два роки ситуацію для вивчення читання в Україні навряд можна назвати сприятливою. Але війна змінила кожного з нас, як і реальність у якій ми живемо, проте виникає запитання: як саме? Чи почали люди частіше читати книжки українських авторів? Чи вплинула заборона ввезення російських книжок на читацькі звички? А відкриття нових книгарень — це причина чи наслідок зростання кількості читачів? І зрештою, якщо це зростання справді відбулося, то чому більше «ніхто не читає» Сергія Жадана, Оксану Забужко та навіть Ліну Костенко?

Ми продовжуємо тему Fragility заглибленням у дослідження читання під час війни, здійсненого компанією InfoSapience на замовлення ГО Форум видавців за сприяння Українського інституту книги, що дає змогу порівняти читацьку динаміку за останні 6 років: від результатів дослідження Читомо 2018 року до досліджень УІК і Форуму.

Тема Крихкості — лейтмотив участі України у Франкфуртському книжковому ярмарку. Ця публікація є частиною проєкту Fragility of Creators, що реалізовується Гете-Інститутом в Україні за підтримки Німецького міністерства культури і медіа.

Кого опитували?

Усього дослідники опитали понад 2000 осіб, розділивши їх майже порівну на дві групи: 16+ років і старших, а також молодших респондентів 6–17 років. Картина вибірки невтішна, як і демографія усієї України: найбільш представленою групою у дослідженні була група людей старше 60 років (29%). Причому 31% усіх дорослих були пенсіонерами. 

У дослідження не потрапили люди, які перебувають поза межами України, незалежно від того, чи купують/ читають вони українські книжки. Тому картину реального попиту читання українською з дослідження виявити не вдасться: йдеться про тих, хто проживають на території України, потенційно мають змогу відвідати книгарню чи бібліотеку або замовити книжку онлайн.

Українська мова: перша публічно та інтимно; «Какаяразніца» усе ще з нами

Позиції української мови зростають, і зростання кількості людей, що свідомо обирають українську мову для читання, перевищило всі показники за останнє десятиріччя. 

По-перше, 60% опитаних відповіли, що спілкуються вдома українською (а 67% — у публічному просторі, що говорить про зростання позитивного іміджу української мови або зменшення лояльності до російської). Зворотна динаміка виявляється з російською мовою, яку використовують 13% опитаних, причому в публічному спілкуванні — на 3% менше. Обома мовами вдома послуговуються 22%, і 5% — іншими мовами (сюди ж зарахували і суржик).

По-друге, для читання обирають українську мову 54% усіх опитаних від 16 до 59 років. Зауважте космічну динаміку з 2018-го: 24% — 32% — 54%. Майже втричі скоротилася частка тих, хто обирає російську для читання — з 28% до 10%. Не так стрімко впала частка людей, яким все одно, — з 45% до 36%.

Проте з огляду на цю картину, а також на прийняття закону, що забороняє ввезення і розповсюдження російських книжок, менш оптимістичним видається частка прочитаних книжок українською мовою серед населення 16+. Якщо більшість все ж читала друковані книжки українською (57%), то електронні й аудіокнижки читали та слухали українською в меншості (якими саме мовами — дослідження не наводить, проте гіпотеза напрошується сама).

Сплеск читання серед читачів; хто ніколи не читає — не читає ніколи

Читання книжок, певне, вже ніколи не наздожене читання соцмереж, які виграють як щоденна практика серед 57% опитаних, проте розрив між регулярним читанням і регулярним переглядом телебачення дещо скоротився — просто телевізор програє подкастам і YouTube, а кількість регулярних читачів зростає.

Щоправда, зовсім не через тих, хто книжок не читав, а завдяки тим, хто почав читати активніше, і кому раніше було «важко відповісти». Нечитачі вже втретє показують, що третина українців не читає і читати не планує.

А от 8% щоденних читачів перетворилися на 17% (!) і нині, згідно з дослідженням, разом з тими, хто читає книжки декілька разів на тиждень (19%) становлять 36% регулярних читачів. За останні шість років ця частка не змінювалася і становила 27%.

Причини збільшення цього показника пов’язують зі збільшенням вільного часу — наприклад, безробіттям і блекаутами. Але не відкидають і психотерапевтичного ефекту. 

Зрештою, запитання про основні драйвери читання говорить, що все традиційно: люди читають, бо це приносить їм задоволення, для саморозвитку і щоб відволіктися. Окрім того, читання можна зарахувати до більш безпечних і доступних практик, що часто не потребує фізичного переміщення у публічні простори і може бути реалізована навіть в укриттях.

Цікаво, що зростання щоденних читачів особливо помітне саме серед читачів електронних книжок і слухачів аудіокнижок (у 2–4 рази), і цілком ймовірно, що цей показник міг би бути вищим з урахуванням тих, хто зараз не перебуває фізично в Україні.

І хоча про зростання інтересу до аудіо й електронних книжок підтверджують їхні продавці й видавці, на жаль, розподіл відповідей за мовною ознакою та джерелами отримання книжок (власна бібліотека) говорять про те, що це зростання сталося завдяки і легальній, і піратській літературі. Тільки 3% українців купували електронні книжки, і тільки 0,5% купували аудіокнижки за останні три місяці. 

Дослідники кажуть, що читання електронних книг залишається менш уживаною практикою і понад 70% респондентів ніколи не читали й не слухали їх. Але якщо порівняти з результатами попередніх років, то категорія «ніколи не» зменшується більш стрімко, ніж зростає категорія регулярних читачів друкованих книжок.

Що нині читають: Стівен Кінг, Кузьма Скрябін і Валентин Пікуль

Серед найбільш активних читачів — а саме їх попросили назвати останню книжку, яку  вони прочитали/ прослухали, — найпопулярнішим автором виявився Стівен Кінг. Серед лідерів опинилися також Ден Браун, Ґреґорі Девід Робертс, Марґарет Мітчелл, Агата Крісті, Джоан Роулінг та… Булгаков. А ще Лєв Толстой і Валентин Пікуль.

Серед українських авторів ці читачі спромоглися назвати Лесю Українку і Тараса Шевченка. Серед сучасників — лише одного автора, причому Кузьму Скрябіна. 

У чому причина звернення саме до цих авторів, дослідження не розповідає (проте, вочевидь деякі з них — з домашніх бібліотек). Сучасна українська література залишається невидимою для українських читачів — і це питання для формування державної політики у сфері культури.

До речі, відсутня також і будь-яка кореляція з українськими масліт авторами, яких часто замовляють бібліотекарі, задовольняючи читацький попит. Натомість є збіги з популярними зарубіжними авторами.

Читайте також: Кого з українських письменників найчастіше згадують в соцмережах — дослідження 

Звідки книжки

Найчастіше опитані читачі «придбали нові книги» або брали «з власної бібліотеки» (20% і 21% відповідно). Отже, можна зробити висновок, що публічна бібліотека не є видимою точкою доступу до книжок. 

Дослідження також фіксує спад популярності бібліотек — від 15% у 2018 році до 7% у 2023 році. Серед факторів наводять дані Українського інституту книги про те, що 52% книжок в українських бібліотеках були видані до 1991 року, а нині кошти на поповнення фондів майже не виділяються. А за час повномасштабного вторгнення РФ близько 500 бібліотек були зруйновані, пошкоджені або ж окупанти вивезли чи знищили їхні фонди.

Натомість дедалі очевиднішою стає тяжіння до фізичного простору книгарень.

Найчастішими місцями покупки книг респонденти вказували спеціалізовані книгарні (41%), книжкові сайти або сайти видавництв (22%) та неспеціалізовані магазини (17%). 

Нерівномірність поширення книгарень відзначають, посилаючись на Тексти.org.ua, що нанесли на мапу 248 книгарень. Дослідження наводить ті ж результати, говорячи про наявність книгарень у великих містах. Зараз можна говорити, що число книгарень наприкінці 2023 стало майже 450, проте звісно ж, не в сільській місцевості.

Наявність книгарень є важливим фактором розвитку читання. Для таких змінних як купівля книг та наявність книгарень у населеному пункті встановлена явна кореляція: що більше книгарень у населеному пункті, то вища ймовірність купівлі книг. Цікаво, що дохід дуже впливає на придбання книжок, а от наявність дітей до 6 років впливає на придбання. Проте кошти, що люди витрачають на придбання, досі незначні: 301–1000 грн (44%). До 300 грн витратили 28%, понад 1000 грн — 21%. І низька купівельна спроможність не робить прогнози оптимістичними.

Хоча останні кілька років відчувається системніший підхід держави та медіа в посиленні тренду саме на придбання книжок, зокрема для дарування. 7% респондентів зазначили, що книги, які вони прочитали протягом останнього року, їм подарували.

Дитяче читання набуває ознак батьківського авторитаризму

Війна не додала педагогічності у підходи батьків і вчителів — відсоток читання з примусу зростає. Окрім того, авторитарність у виборі, яку книжку купити, також збільшується — зазвичай це вирішують батьки. 

Хоча переважно діти читають друковані книжки, тренд на поширення електронних форматів не оминув і дітей: якщо у 2020 році їх читали 16%, то у 2023-му — 27%, а частка дітей, які слухають аудіокнижки, зросла удвічі (з 7% у 2020 році до 14% у 2023 році).

Добрі новини: новий етап у дослідженні читання

Попри менш втішні результати дослідження, ніж нам хотілося б мати, є суттєво важливий прогрес у способі проведення самого дослідження. 

По-перше, дослідження визначає поступ у досягненні Стратегії розвитку читання в Україні, що означає бачення Стратегії не лише на папері. По-друге, вперше шкали деяких запитань були адаптовані до Європейського дослідження читання European Item Core Set for Reading Surveys (ERICS), що було представлене у 2022 році під час Франкфуртського книжкового ярмарку. 

А це означає, що українські результати можна буде порівнювати з результатом європейських досліджень, що є кроком у бік європейської інтеграції.