Як працює пам’ять і чи можна навчитися мислити «по-іншому»?

Споконвічна боротьба між технарями та гуманітаріями, їхній різний тип мислення та домінування однієї півкулі над іншою – це лише стереотипи,. Так говорить американська професорка Барбара Оклі у своїй книжці «Навчитися вчитися», яку презентувало на 25 Book Forum видавництво «Наш формат».

Ми побували на цій події й дізналися від Надії Купиняк, асистентки кафедри нормальної фізіології ЛНМУ, та сімейного психолога Вікторії Назарчук про те, як відбувається процес навчання людини на психологічному та фізіологічному рівнях.

Чи існують якісь фізіологічні особливості у мисленні математиків та гуманітаріїв?

Особливостей мислення наука не зафіксувала, а от відмінності в активності головного мозку – є. Це довели вчені Бостонського університету. Вони провели експеримент, під час якого спостерігали за активністю головного мозку «математиків» та «гуманітаріїв».

Коли піддослідні розв’язувати питання нейтрального характеру, то не відбувалось жодної активності. Під час вирішення певних математичних завдань у «математиків» спостерігали активність лобних ділянок головного мозку, а у «гуманітаріїв» підвищувався рівень кортизолу (гормон стресу). Стрес виникає через негативний досвід або його відсутність. Найчастіше людина йде шляхом найменшого спротиву, тобто береться за легшу справу.

Читайте також: Як активувати мозок і посилити увагу

Які ще фізіологічні та психологічні бар’єри треба подолати гуманітаріям, щоб не боятися математичних завдань?

Кожна людина може розв’язувати математичні завдання, потрібно лише трошки потренуватись. З точки зору фізіології це виглядає так: є звична для нас дія, яка є послідовністю проходження нервових імпульсів по нервових закінченнях. Коли маємо нове завдання, то мозку необхідно або пришвидшити імпульс, або створити нові шляхи. Тобто потрібно, щоб синтезувались нові білки та утворились нові нейронні зв’язки, через які передається збудження. Це потребує затрат енергії. Тому нові завдання здаються нам складними й доводиться «докладати зусиль».

Для створення нової дії, звички або образу мислення потрібна мотивація. Причому справжня, бо інколи люди себе обманюють. Як, наприклад, курці, що вирішили кинути палити. Їхня мотивація інколи звучить так: «Зекономити гроші, бо цигарки нині дорогі». Але це не ті суми, які обтяжують їх бюджет.

Під час вирішення задачі, до якої знайшлося рішення, ми зупиняємось у пошуку наступних варіантів. Що треба зробити, щоб подолати особистий бар’єр?

Будь-яке навчання відбувається за умови покарання або заохочення. Коли ми отримуємо позитивний досвід, у головному мозку вивільняються нейромедіатори: ендорфін, дофамін, серотонін, окситоцин. Те саме відбувається, коли ми з’їдаємо шоколадку, отримуємо позитивні емоції та робимо фізичні вправи. Таким чином, у нас з’являється стимул пройти цю установку та здолати бар’єр.

Читайте також: Дислексія, або коли мозок «не влаштований» читати

Інший шлях – через покарання. Виникає стресова ситуація, вивільняються адреналін та кортизол, активується симпатична нервова система і мобілізує нас до розв’язання будь-якої проблеми.

Жартома кажуть, що звичка формується 21 день, а викорінюється все життя. Перші кроки до її запровадження даються важко: ми відчуваємо себе змученими, але потім – щасливими, адже змогли подолати власний бар’єр.

Не всі можуть подолати себе, дехто зволікає з виконанням завдань. Це явище називають прокрастинацією. Чи може наш мозок її перемогти?

Фізіологи жартують, що в мозку прокрастинатора є мавпочка, яка любить бавитись та веселитись. Але вона панічно боїться того монстра, який з’являється перед дедлайном.

У прокрастинації є одна незаперечна перевага – це вміння отримувати задоволення. Негативом є те, що, попри маленькі дози задоволення, люди отримують великі дози стресу. Попередити напругу дозволяє планування та сама винагорода. Треба укласти угоду з власним мозком та совістю: зараз робимо оце, а тоді отримаємо задоволення.

Читайте також: «Вилетіло з голови» – як несподіванки здатні витісняти думки

Чи можна натренувати феноменальну пам’ять?

Сприйняття і запам’ятовування інформації відбувається шляхом формування нейронних зв’язків. Чим їх більше, тим більше людина навчається. Мозок є системою, яка виконує певні функції. Тут немає домінантної сторони: є лише певні ділянки в тій чи іншій півкулі, що працюють під час дії. Зазвичай, вони напряму пов’язані з пам’яттю.

Ми краще запам’ятовуємо епізоди, у яких безпосередньо брали участь. Зберігається і погане, і хороше, бо на цей процес впливають емоції. Не забуваються моторні навички, наприклад знання про те, як їздити на велосипеді чи водити авто.

Тим, хто мріяв здобути феноменальну пам’ять, варто знати, що це є хворобою. Таке явище називається синдром Саванта і є вторинним захворюванням, що виникає при аутизмі, погіршенні роботи головного мозку або в осіб, схильних до шизофренії. Ці люди можуть порахувати дні тижня через кілька десятків років або помножити семизначні числа в голові.

Як працює пам’ять та де вмикається turbo режим?

Людський мозок «записує» інформацію схематично. Тому її треба асоціювати з чимось або закріплювати за образами. Під час роботи з великим обсягом інформації треба ділити її на блоки, знаходити між ними щось спільне, сортувати та об’єднувати. У книжці «Навчитися вчитися» Барбара Оклі пропонує такий спосіб запам’ятовування, як «Квартира». Його суть полягає в тому, що потрібну інформацію треба розмістити у своїй уявній квартирі. За потреби ви зможете її відтворити, бо знаєте, куди що поклали.

Не існує магічного рецепта для мозку, проте ці корисні інструменти мають допомогти кожному забути про типи мислення та побороти свій страх.

Читайте також: Як дотриматись свого наміру читати більше книжок?