KBU awards

Ідентичність: книжки про українське минуле та сьогодення

07.12.2023

Бачите помилку в тексті — виділяйте фрагмент та тисніть Ctrl + Enter

Інтернет-магазин бізнес-літератури кniga.biz.ua 2020 року для популяризації українських авторів, їхніх книг та ідей заснував власну премію KBU AWARDS. Перших переможців у двох номінаціях — «Найкраща книга про розвиток бізнесу» та «Найкраща книга для особистісного зростання» — оголосили 2021-го. Через повномасштабне російське вторгнення відзнака взяла паузу. Але відновила свою діяльність. 

Цьогоріч  KBU AWARDS вручатиметься книгам, виданим у період із січня 2021 до червня 2023. Номінацій стало п’ять, до вже згаданих додалися  «Історія», «Ідентичність» та «Війна». 

Оголошення переможців KBU AWARDS відбудеться 9 грудня. В очікуванні розповідаємо про книжки, що увійшли до коротких списків відзнаки, адже всі вони, безумовно, заслуговують на увагу та свого вдячного читача. Знайомтесь — фіналісти номінації «Ідентичність». 

Бунт проти імперії: українські шістдесятники

Бунт проти імперії: українські шістдесятники. Радомир Мокрик. Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2023. 416 с.

Книжка історика, культуролога Радомира Мокрика «Бунт проти імперії: українські шістдесятники» докладно розповідає про зазначений феномен української культури, який у свій спосіб доводив, що спротив — частина нашої національної ідентичності.

 

Як зазначає автор, видання є «результатом майже десятирічної праці, що почалася ще зі студентських робіт», а згодом «стала предметом дисертаційного академічного дослідження».

Та найважливіше те, що Радомир Мокрик ставив собі за мету розповісти про когорту шістдесятників як про живих людей — «з їхніми сумнівами, коливаннями, інтелектуальною відвагою та блискучими талантами», уникнувши «забронзовілості» й кліше, яких вистачає навколо особистостей, які «творили нову українську культуру в Києві на зламі 1950-х і 1960-х років».

Тож з «Бунту проти імперії» дізнаєтесь, як досвід польсько-радянської, а потім Другої світової війни формував майбутніх шістдесятників, знайдете спогади 17-річної Ліни Костенко про повоєнний Київ, заглибитеся у світ студентства періоду пізнього сталінізму, коли видатний Олександр Довженко за власні кошти купував взуття першокурснику Миколі Вінграновському… Короткий період відлиги приніс заборонені переклади іноземної літератури, поезію як протест, розвиток літератури, хоч і обмеженої каноном соціального реалізму. У цей час активно діяли Василь Стус, Іван Драч, Ірина Жиленко, Василь Симоненко, Іван Світличний, Євген Сверстюк та Іван Дзюба. Автор книжки пояснює, як з’явилось поняття «шістдесятники», цитує спогади членів цієї унікальної когорти одне про одного, пише про Київ, який став центром тяжіння для митців… 

 

«Бунт проти імперії: українські шістдесятники» написана з величезною любов’ю та повагою до тих, хто попри жорна радянської системи не облишив «пошук правди та заперечення офіційної культури». Це насичена фактами, цитатами розповідь, завдяки якій класики стають ближчими. 

Купити книжку

Читайте також: Спалах українського шістдесятництва у книжці Радомира Мокрика «Бунт проти імперії»

Країна жіночого роду

Країна жіночого роду. Вахтанг Кіпіані. — Харків: Віват, 2021. — 304 с.

«Країна жіночого роду» — збірка статей, що в різний час виходили на віртуальних шпальтах онлайн-медіа «Історична правда». Як у передмові зазначає співзасновник сайту, історик та упорядник книжки Вахтанг Кіпіані, «багато століть жінки були непомітними для літописців, хроністів, придворних істориків, партійних ідеологів, упорядників хрестоматій і багатотомних серій», тому настав час віддати борг. Книжка містить двадцять шість статей-розповідей про жінок — відомих і не дуже, але, безперечно, цікавих і достойних уваги. 

 

Відкриває збірку життєпис Марії Вояковської, педагогині, жінки, що цікавилася мистецтвом і рухом за права жінок. Власне, тому, щоб підтримувати «огнища життя інтелектуального», була присвячена її активна діяльність. У 1900 році на з’їзді жінок у Львові письменниця Наталія Кобринська та Марія Вояковська ініціювали заснування товариства «Руська захоронка», яке дбало про жінок, «відкриваючи перед ними нові перспективи». Той факт, що Марія була дружиною Михайла Грушевського, залишався лише фактом і ніяк не впливав на прогресивний світогляд жінки. 

 

Якщо продовжувати тему боротьби за права жінок, то у виданні знайдете матеріал про Союз українок — організацію, що діяла в Галичині перед початком Другої світової війни, налічувала понад шістдесят тисяч членкинь і була найбільшою жіночою організацією Європи.  Очолювала її Мілена Рудницька — професорка, громадська та політична діячка. Є в книжці стаття, присвячена Олені Телізі, письменниці, діячці ОУН, розстріляній нацистами, матеріал про монахиню Олену Вітер — першу українку, яка стала Праведницею миру, є розповідь про Ірину Тимочко — підпільницю ОУН, яку оминали кулі… Різні за стилем оповіді, за діяльністю героїнь, частини книжки «Країна жіночого роду» роблять видимими особистостей, про яких соромно не знати.      

Купити книжку

За лаштунками імперії: есеї про українсько-російські культурні відносини

За лаштунками імперії: есеї про українсько-російські культурні відносини. Віра Агеєва. — Київ: Віхола, 2021. — 560 с.

Есеї про українсько-російські культурні відносини літературознавиці, докторки філологічних наук Віри Агеєвої інтелектуальна подорож, довжиною у два століття, книжка, що торкається теми культури як інструменту імперіалізму та засобу йому протидіяти. У передмові до видання авторка зазначає, що «Україна і Росія розвивалися в полі тяжіння різних політичних культур і традицій; післямонгольська північно-східна Русь не толерувала й не приймала вартостей, принесених книжками Києво-Могилянської академії, як і не хотіла визнавати та потверджувати шляхетські права й свободи, яких добивалися українці». Віра Агеєва нагадує, що цивілізаційне світло просвіти в російське темне царство від середини XVII століття приносили саме кияни, могилянці. У ті чи інші роки це культурне взаємопроникнення мало різний характер, поступово перетворившись на диктат політично сильніших, до якого хтось пристосовувався, а хтось чинив опір.    

 

«Уже від самих початків нової української літератури доволі послідовно наголошується культурна відмінність, цілковита незбіжність двох національних тожсамісних моделей, ціннісних, етичних, звичаєвих, навіть суто поведінкових засад і настанов», — пише авторка, розповідаючи про творчість Григорія Квітки-Основ’яненка, який одним з перших відобразив зазначене вище у своїй прозі.

 

Далі у книжці Агеєвої йдеться про Тараса Шевченка та створений ним образ «імперського Іншого», про національну ідентичність Миколи Гоголя, а потім і констатацію нищення українських культурних здобутків росіянами у романах Івана Нечуя-Левицького, прагнення нового покоління авторів на чолі із Лесею Українкою вийти за межі, встановлені «злодійкуватим сусідом»…

Науковиця чітко й послідовно пояснює, в чому полягала пропагандистська роль творів Міхаїла Булгакова, згадує про ваплітян та неокласиків, перед якими постав вибір щодо того, як ставитися до нового російського тиску.

Оповідь Віри Агеєвої доходить до 1990-х, констатуючи, що «українське XX століття фактично так і не стало історією, його ще не вдається безсторонньо й виважено пояснити», але це не заважає відкривати в історії національної літератури щось нове й, без сумніву, важливе. 

Купити книжку

Читайте також: Очищення бібліотек має синхронізуватися з оновленням шкільної програми – Віра Агеєва

Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності

Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності. Михайло Винницький. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2021. — 360 с.

Часто можна почути твердження, що писати про потужні суспільно-політичні зрушення слід згодом, щоб мати можливість їх осмислити та проаналізувати. Пам’ятаєте, скільки було рефлексій на тему Майдану відразу по його завершенню? Щоденники, збірки оповідань, книжки із Facebook-постами зберігали почуття, емоції, що живили революцію в кожному з нас. 

 

Свою ж книжку Михайло Винницький видав 2018 року й до того ж англійською, бо її початковою метою було «спростування численних фейків і перекручувань, які поширювалися Кремлем у межах так званої гібридної війни». Переклад українською з’явився іще пізніше, коли політичний ландшафт країни зазнав кардинальних змін. Утім, як зазначає автор у передмові, «події, описані в цій книзі, є свідченням здатності українського суспільства до мирного спротиву насильству і наруги над гідністю, до успішної мобілізації і збройного спротиву проти агресора, до неймовірної самопожертви і терпіння перед економічними труднощами, до швидкого втілення інноваційних відповідей на несподівані глобальні виклики», а тому варті пам’яті, гідні бути викладені так, щоб читачі молодшого покоління отримали можливість «відчути історію». 

 

За структурою ґрунтовне видання Михайла Винницького складається з двох частин. Перша — хроніка — досліджує передумови виникнення Майдану, фіксує перехід від мирного студентського протесту до збройного протистояння. Друга частина — осмислення революції та її наслідків — розглядає події 2013–2014 років з авторського погляду, що ґрунтується на агентоцентричному аналітичному підході, за яким Винницький інтерпретує Революцію гідності не як геополітичний конфлікт, скажімо,  росії із НАТО, а як ідейну боротьбу, пов’язану із самою Україною.  

 

«Революція каталізувала ширші цивілізаційні зміни, що мали і, як я наполягаю, продовжуватимуть мати глобальні наслідки для протестувальників», — пише автор, вибудовуючи у книзі чітку й логічну низку подій, що призвели до змін міжнародного порядку. Й продовжують призводити, можемо зараз констатувати ми, сподіваючись на те, що «краплі в океані» нарешті змиють частину сучасної осі зла. 

Купити книжку