Ірина Цілик стала амбасадоркою Українського ветеранського фонду

Поетка і кінорежисерка Ірина Цілик стала амбасадоркою Українського ветеранського фонду (УВФ). Про це вона повідомила на своїй фейсбук-сторінці.

«Як дружина ветерана війни, як подруга та знайома багатьох ветеранів і ветеранок, я знаю, що існує чимало різних форм підтримки цих людей. Намагаюся використовувати ті варіанти, які мені доступні, а також планую у власний спосіб (літературою, кіно, постами у Фейсбуці навіть) ще більше підсвічувати проблеми, потреби, можливі радості знайомих і дуже багатьох незнайомих мені людей, які захищали й захищають нас усіх. Я думаю, важливо наводити різкість на корисну для них та їхніх родин інформацію, будувати певні містки між тими, хто їх потребує», — зазначила поетка.

Для Читомо Ірина Цілик розповіла, що причинами рішення стати амбасадоркою УВФ є те, що вже довгий час її оточують люди, які або самі воюють, або чекають на своїх рідних з війни. Це і чоловік Ірини Артем Чех, письменник, ветеран, чинний військослужбовець, і знайомі й друзі військові, і кілька подруг-членкинь жіночого ветеранського руху.

«Усі вони, а ще сотні тисяч інших людей, яких я не знаю особисто, повертаючись з фронту й намагаючись адаптуватися до мирного життя, потребують підтримки й допомоги. Загалом, якщо говорити про українських ветеранів, членів їхніх родин та родин полеглих захисників, цифра вже сягає кількох мільйонів», —  наголошує Цілик.

Вона розповідає:

Є різні форми можливої підтримки цих людей, я намагаюся на своєму місці бути корисною для них. , Крім того, як кінорежисерка, письменниця, а також птаха-говорун (тобто та людина, що частенько має змогу виступати публічно) я розумію, що можу також використовувати свій голос. У мене за спиною вже є документальний проєкт «Невидимий батальйон» про жінок, що захищають Україну; співавторство сценарію ігрового фільму «Бачення метелика» — про аеророзвідницю, колишню військовополонену, та її повернення додому; ігровий фільм «Я і Фелікс», що значною мірою присвячений темі ПТСР і складних стосунків надломлених війною людей та їхніх близьких. Також мій новий кінопроєкт, над яким я працюю зараз, значною мірою присвячений подружнім стосункам людей, що воюють та чекають на своїх половинок у тилу. А є ще вірші, есеї… Ця тема мені болить.

 

Однак, крім кіно та літератури, я маю й інші інструменти. Є різні майданчики, що дають чимало можливостей для того, аби підсвічувати проблеми, потреби, а також радості українських ветеранів і ветеранок. Якщо я зможу бути хоч чимось корисною для людей, які захищали та захищають мене від агресії Росії, буду щиро рада цьому. Це мій спосіб хоч трішки подякувати їм.

Український ветеранський фонд Мінветеранів — держустанова у сфері управління Міністерства у справах ветеранів України, платформа розвитку ветеранських можливостей та перший в Україні фонд, який за кошти державного бюджету, співфінансування українських і міжнародних партнерів, сприяє бізнесу і стартапам ветеранів, їхніх родин, сімей загиблих захисників і захисниць, підтримує проєкти громадських організацій, які працюють з ветеранами.

Окрім Ірини Цілик, амбасадорами УВФ є фронтмен гурту «Без обмежень» Сергій Танчинець, американський ветеран Роберт Мюрет і співзасновник та CEO компанії Uklon Дмитро Дубровський.

«Про проблеми та потреби ветеранів можна говорити різними способами. Об’єднання українських відомих українців у потужне амбасадорське ком’юніті, що підтримуватиме ветеранів — дієвий крок. Відтак ветерани отримуватимуть не лише можливості розвитку бізнесу від Українського ветеранського фонду, а й підтримку на побратимському рівні», — зазначає Наталія Калмикова, виконавча директорка УВФ.

Як повідомлялося, 2023 року Ірина Цілик стала лавреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин».

Читайте також: Катерина Міхаліцина: Часом наша пам’ять – найбезпечніший з усіх можливих сховків

Чільна світлина: фейсбук-сторінка Ірини Цілик/Julia Weber